Доплата до МЗП та ЄСВ до доходу працівника з інвалідністю

Відповідно до умов ст. 56 КЗпП, за угодою між сторонами трудового договору працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. 

Згідно зі ст. 172 КЗпП, роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, як особі з інвалідністю, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Підтвердженням установлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки до акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності. Нарахування ставки 8,41% ЄСВ проводиться з дати встановлення інвалідності, але не раніше отримання завіреної копії довідки до акта огляду в МСЕК, і закінчується датою зняття інвалідності (п. 8 розділ III Інструкції № 449).

Оплата праці в умовах неповної тривалості робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому робочому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).

Для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців у яких працюють особи з інвалідністю, єдиний внесок встановлюється в розмірі 8,41% бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Отже, вимога нарахування ЄСВ в мінімальному розмірі страхового внеску (з бази не нижче за розмір мінімальної зарплати) встановлена ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, на осіб з інвалідністю, які працюють у роботодавця не поширюється. Такі роботодавці нараховують ЄСВ на фактичні доходи працівників з інвалідістю, враховуючи при цьому лише максимальну величину доходу, на яку нараховується ЄСВ. Доплата до мінімального розміру по ЄСВ не здійснюється.