Строк сплати податків при виплаті авансу та зарплати через касу

ЄСВ

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ, роботодавці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. 

При цьому роботодавці під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

У разі, якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених в цій Інструкції, припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 6 розділу ІV Інструції №449).

Тобто, в розглядуваній ситуації строк сплати ЄСВ при виплаті заробітної плати як за першу (аванс), так і за другу половину місяця настає у день виплати такої зарплати.

ПДФО та ВЗ

ПДФО зазвичай сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок (пп. 168.1.2 ПКУ).

Але якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 ПКУ).

Таким чином, якщо для виплати зарплати, готівку знято безпосередньо з рахунку підприємства, то ПДФО сплачується одночасно з отриманням грошей з банку. Оскільки банки контролюють при виплаті зарплати сплату не лише ЄСВ, а і ПДФО та ВЗ. Про це ми писали тут.

У випадку, якщо зарплату працівникам виплачували із виручки, що надійшла в касу, тоді ПДФО сплачувати потрібно було б протягом 3-х банківських днів, що настає за днем виплати такої зарплати. Як це передбачено нормами пп. 168.1.4 ПКУ.

ВЗ, своєю чергою, треба сплатити в строки, визначені для ПДФО (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділ 10 розділ ХХ ПКУ).

Податківці стверджують, що ПДФО та ВЗ треба було сплатити протягом 3 днів з дати нарахування авансу та зарплати. Аванс нараховується 15 числа, а друга половина зарплати – в останній день місяця (це дата первинного документа про нарахування). Тобто, сплатити ці податки треба, на думку податківців, до 18 числа і 3 числа наступного місяця відповідно. І вони в цьому випадку спираються на норми пп. 168.1.4 ПКУ – адже зарплату було видано готівкою з каси. 

Натомість, на нашу думку, в цій ситуації треба застосовувати норми пп. 168.1.2 ПКУ, які спеціально прописані для випадку, коли готівка для виплати зарплати отримується з банку. І банк контролює факт сплати ПДФО, ВЗ та ЄСВ до отримання підприємством коштів по чеку. 

Отже, хоч в обох випадках зарплата виплачується готівкою із каси підприємства, джерело надходження такої готівки має значення! Якщо кошти отримувалися з банку по чеку, і строки виплати авансу та зарплати не порушувалися, то сплатити ПДФО та ВЗ підприємство мало до звернення до банку із таким чеком. 

Тому сплата  ПДФО та ВЗ 22-го і 7-го числа, на нашу думку, є правильно.. А штраф, накладений внаслідок перевірки, помилковим.