Згідно з ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від фактичного виробітку.
Законом не передбачено конкретні терміни, скільки триває неповний робочий час. Отже, тривалість робочого дня та кількість днів, які працівник працює, встановлюється за угодою.
Неповний робочий час можна встановити або зменшенням тривалості щоденної роботи, або зменшенням кількості днів роботи, або і те, і те одночасно. Розмір заробітної плати в цьому випадку розраховується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Переведення працівника на неповний робочий день чи тиждень можливе або на певний термін, або безстроково. Таке переведення проводиться на основі заяви працівника та фіксується в наказі про переведення. Також там чітко зазначається кількість днів чи годин, які працівник буде знаходитись на робочому місці. Фактична кількість відпрацьованих годин відображається в табелі обліку робочого часу.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівника. Він користується всіма тими самими правами, що й інші працівники, зокрема, має право на основну відпустку повної тривалості.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464 (далі – Закон про ЄСВ), якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), і ставки ЄСВ.
Але це правило застосовується не завжди.
При нарахуванні заробітної плати фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи (якщо персонал ресторану працює тут за сумісництвом) ЄСВ нараховується з фактичної зарплати - бази нарахування незалежно від її розміру (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Те ж саме стосується й нарахування ЄСВ на суму винагороди за договорами цивільно-правового характеру (ЦПХ).
*****
Звертаємо увагу, що згідно з ст. 265 КЗпП за оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, до роботодавця застосовується штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Наразі це: 30 * 3200,00 грн = 96000,00 грн.
Цей штраф може бути накладено Держпраці у порядку, встановленому Постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
