Що слід зробити у разі мобілізації працівника?

Розглянемо, що робити в разі мобілізації працівника, якщо він не встиг написати заяву про звільнення

Звільнити мобілізованого працівника з ініціативи роботодавця не можна, оскільки згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівником на час мобілізації зберігаються місце роботи та посада. Працівник може звільнитися виключно за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП). І для цього він має подати заяву.

У разі мобілізації працівника роботодавець має оформити наказ на увільнення від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації на підставі повістки (довідки, витягу з наказу тощо).

Якщо для підтвердження факту мобілізації працівник не може особисто надати документи, він може зробити це, надіславши фото документа через месенджер чи електронну пошту.

Відображати в табелі обліку робочого часу проходження працівником служби потрібно літерним кодом «ІН» або цифровим кодом 22 (Інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо).

Прийняття рішення про виплату мобілізованому та єдина звітність

Після внесених змін Законом №2352 до ст. 119 КЗпП було скасовано з 19.07.2022 р. обов’язок роботодавця щодо нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, призваним до лав ЗСУ.

Тож після такого скасування, починаючи з серпня 2022 р., роботодавець, який прийняв рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам, повинен таке рішення зафіксувати в наказі та внести зміни до положення про оплату праці з наведенням механізму розрахунку цієї добровільної виплати. Тому що нарахування добровільної виплати мобілізованим працівникам можна виплачувати в будь-якій сумі:

• 100% середньої зарплати за Порядком №100 чи якийсь інший відсоток від нарахованої середньої;
• У будь-якій фіксованій сумі (у розмірі окладу, МЗП тощо).

Нараховану добровільну виплату мобілізованому працівнику фіксують у додатку 1 єдиної звітності одним рядком, а саме:

• у графі 8 КЗО «1» (якщо такий працівник є особою з інвалідністю, то зазначають код «2»);
• у графі 10 — місяць за який нарахована виплата;
• у графі 14 — кількість календарних днів у трудових відносинах;
• у графах 16 та 17 — суму нарахованої добровільної виплати працівникові;
• у графі 20 — суму нарахованого ЄСВ на добровільну виплату;
• графи з 4 до 7, з 21 до 24 — заповнюють у загальному порядку, інші графи додатка не заповнюють.

Якщо розмір нарахованої добровільної виплати мобілізованому працівникові за основним місцем роботи менший від розміру мінімальної заробітної плати, то роботодавець має дотриматися ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ і нарахувати суму ЄСВ у розмірі не менше, ніж мінімальний.

Тож, коли розмір добровільної виплати, нарахованої мобілізованому працівникові, дорівнює або перевищує розмір мінімальної зарплати, то ЄСВ нараховують на фактично нараховану суму.

Якщо розмір нарахованої добровільної виплати менший від розміру мінімальної зарплати, то потрібно донарахувати суму ЄСВ на різницю між розміром мінімальної зарплати та фактично нарахованою добровільною виплатою. При цьому в додатку 1 з’явиться ще один рядок, де в графі 18 треба відобразити суму різниці між МЗП та нарахованою сумою виплати, а в графі 20 — суму ЄСВ на різницю за КТН (графа 9) «13».

Звертаємо увагу: якщо мобілізований працівник є особою з інвалідністю, то законодавством не передбачено обов’язку роботодавця щодо нарахування ЄСВ до мінімального розміру, тому другого рядка в додатку 1 єдиної звітності не буде.

Таку добровільну виплату також показують в додатку 4ДФ єдиної звітності як звичайну зарплату за ознакою «101».

У додатку 5 єдиної звітності немає місця мобілізованому працівнику, адже він не звільнений, а тільки увільнений від роботи.

Добровільні виплати мобілізованим працівникам є витратами підприємства й у бухобліку відображаються проведенням: Дт 949 Кт 661. Фінрезультат на цю суму не коригується відповідно до пп. 140.5.10 ПКУ, адже це виплата фізособі, яка оподаткована ПДФО.

Єдина звітність без добровільного рішення про виплату мобілізованому

Роботодавець, який не прийняв добровільного рішення щодо нарахування та виплати добровільної виплати мобілізованому працівникові, у додатку 1 єдиної звітності відображає у графі 14 тільки кількість календарних днів перебування у трудових відносинах, бо з працівником трудові відносини не припинено, він лише увільнений від виконання службових обов’язків у зв’язку з мобілізацією до лав ЗСУ.

Таким чином, мобілізований працівник відображатиметься тільки в додатку 1 єдиної звітності за КЗО «1» (або «2», якщо мобілізований є особою з інвалідністю) у графі 8 та із зазначенням кількості календарних днів у трудових відносинах у графі 14.

У додатку 4ДФ мобілізований працівник не відображатиметься, на підставі пп. «б» пп. 176.2 ПКУ, бо не має нарахованого доходу.

І знову ж таки, у додатку 5 цей випадок не відображають.