Звільнення демобілізованого працівника після відпустки без збереження зарплати

Обчислення середньої заробітної плати працівникам проводиться відповідно до Порядку №100.

Згідно з яким, якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023 р., розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Таким чином, до розрахунку включаються місяці, відпрацьовані протягом 2023 року. 

Першим розрахунковим періодом для обчислення компенсації працівнику, який звільняється 14 травня 2024 року, буде січень 2023 – грудень 2023 рр. 

Оскільки до розрахунку середньої зарплати входить час, коли працівник був мобілізований зі збереженням робочого місця та посади та не мав заробітку (п. 2 ст. 9 Закону про відпустки), цей період підлягає виключенню з розрахункового періоду (абз. 7 п. 2 Порядку №100).

Тому виходить, що в цьому випадку у працівника немає жодного повного відпрацьованого місяця (з 1-го по 1 число) для нарахування компенсації за набуті дні щорічної відпустки станом на 31.12.2023 р., тобто відсутній розрахунковий період. 

А якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абз. 3 - 5 п. 4 Порядку № 100 (абз. 8 п. 2 Порядку № 100), відповідно до яких, у разі відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати, середня зарплата розраховується з установленого в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. У випадку, якщо оклад є меншим за МЗП, то розрахунок слід проводити з МЗП.

Оскільки оклад демобілізованого працівника на момент звільнення становить 10200,00 грн, то розрахунок компенсації має проводитися саме виходячи з окладу, встановленого у штатному розписі на момент звільнення, а не з МЗП.

Другого розрахункового періоду для обчислення компенсації працівнику, який звільняється 14 травня 2024 року, за нібито набуті календарні дні щорічної відпустки (1 к. д. як вказано у питанні) не буде.

По-перше, за період мобілізації працівник не набуває права на дні щорічної відпустки, оскільки не має права на стаж (ст. 9 Закону про відпустки). По – друге, з 24 грудня 2023 р. згідно з ч. 4 ст. 26 Закону про відпустки - відпустка без збереження зарплати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Під зазначену норму також підпадає надання відпустки без збереження зарплати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, строком не більше 30 календарних днів на рік.

Тобто виходить, що під час перебування працівника у відпустці без збереження зарплати у період з 15.04.2024 р. по 30.04.2024 р. працівник втрачає право на стаж, на дні щорічної відпустки та, відповідно на їх компенсацію.

Приклад 

Працівник звільняється 14.05.2024 року. Оклад — 102000,00 грн (що більше ніж МЗП). Кількість календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки набутих станом на 31.12.2023 р. — 22. Підприємство працювало без святкових та неробочих днів, на виконання норм Закону №2136.

Розрахунковий період: січень 2023 р. — грудень 2023 р.;

• умовний дохід працівника за цей період — 122400,00 грн (10200,00 грн х 12 місяців);
• кількість календарних днів у розрахунковому періоді — 365;
• середня зарплата — 335,34 грн (122400,00 грн : 365 к. д. р. п.);
• сума компенсації — 7377,48 грн (335,34 грн х 22 к. д. к.).