Компенсація при призупиненні трудового договору та її невиплата

Право на дні компенсації при призупиненні ТД

Час призупинення дії трудового договору з працівником не дає права працівнику на стаж для надання днів щорічної основної відпустки, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону про відпустки.

Отже, немає законодавчих підстав для нарахування днів компенсації за невикористану відпустку за період, коли працівник не працював з інших причин, ніж передбачено ст. 82 КЗпП та ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Тож, працівник за період призупинення ТД не має права на дні щорічної основної відпустки, відповідно і на їх компенсацію при звільненні. 

Нагадаємо: дні, що підлягають компенсації, визначаються за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки).

Згідно з абз. 6 п. 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового  періоду. 

Тому при розрахунку компенсації за невикористану відпустку календарні дні, що припали на період призупинення дії трудового договору потрібно виключити з розрахункового періоду.

Розрахунок самої ж компенсації розраховується за Порядком №100.

Невиплата компенсації підприємством

При непроведенні компенсації чи при проведенні її розрахунку в інші строки, ніж визначено ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку , але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП). 

Несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником може призвести до штрафів, а саме:

• посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);
• до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці розрахунку не більше місяця штраф становитиме 1 МЗП згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць, -  штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Тобто, у разі ненарахування компенсації чи несвоєчасному нарахуванні роботодавець наражається на штрафи та на додаткові витрати, що будуть пов'язані з нарахуванням та виплатою середнього заробітку (але після утриманих з нього податків та зборів) за всі дні затримки по день його фактичного розрахунку , але не більш як за шість місяців.

Звертаємо увагу, якщо роботодавець не виплатить належних працівникові коштів у день звільнення і середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колишній працівник має право звернутися до суду, на підставі ст. 233 КЗпП.

Вищезазначеного штрафу та нарахування середнього заробітку за час затримки під час воєнного стану можна уникнути, якщо роботодавець доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте таке звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати самої суми компенсації.