Розрахунок вихідної допомоги при виході на пенсію, якщо попередні два місяці працівник перебував у відпустці

Вихідна допомога при звільненні – це гарантована державою грошова компенсація при звільненні працюючого з ініціативи роботодавця. Виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівника передбачено ст. 44 КЗпП, а також колективним договором. 

Статтею 38 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний розірвати трудовий договір з ініціативи працівника у зв’язку з виходом на пенсію у визначений ним строк.

При звільненні працівника у разі виходу на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок по заробітній платі та виплачується компенсація за невикористану відпустку за її наявності.

Відповідно до Порядку №100, вихідна допомога визначається виходячи із виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи із виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і за ті два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу. 

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу відноситься, зокрема, перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 та ст. 26 Закону №504.

Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток: перебування у щорічній і додатковій відпустках та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Отже, період перебування працівника у щорічній чи додатковій відпустках, чи у відпустці без збереження заробітної плати, виключається при обчисленні середньої заробітної плати. 

Виходячи із запитання, оскільки працівник з 1 квітня по 9 червня 2020 р. знаходиться у відпустці, то керуючись Порядком №100, вихідна допомога розраховуватиметься за останні два календарні місяці, що передують місяцям перебування працівника у відпустці.

Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства  встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отриманий результат перемножується на 5-ти кратний розмір згідно з колективним договором.

При розрахунку вихідної допомоги обов’язково враховуємо виплати, які включаються та які не включаються при розрахунку середньої  зарплати, визначені п. 3 та п. 4 Порядку №100.

Приклад. Працівнику за попередні два місяці роботи (лютий та березень 2020 р.) нараховано заробітну плату в сумі 20000,00 грн та премію за результатами місяця - 1000,00 грн. З 1 квітня по 9 червня знаходиться у відпустці. У червні 2020 р. працівник звільняється у зв’язку з виходом на пенсію. Колективним договором передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі 5-ти середніх заробітків.

• (20000,00 + 1000,00)/(20 + 21)= 512.20 грн - середньоденна зарплата;
• (20 + 21)/2=21 - середньомісячна кількість робочих днів;
• 512,20 х 21 = 10756,20 грн - середньомісячна зарплата;
• 10756,20 х 5 = 53781,00 грн -  сума вихідної допомоги в розмірі 5-ти середніх заробітків визначеного колективним договором.

Нарахована вихідна допомога відображається проведенням: Дт 949 Кт 663.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 ПКУ).

Відповідно до пп. 167.1 ПКУ ставка ПДФО становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у т. ч., але не виключно, у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Винятки доходів, зазначені в пп. 165.1 ПКУ, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не поширюються на виплату грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію.

Отже, вихідна допомога у зв’язку із звільненням працівника у зв’язку з виходом на пенсію, оподатковується ПДФО за ставкою 18% та відображається у формі №1ДФ за ознакою доходу «127».

Відповідно до пп. 1.2 пп. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ розмір вихідної допомоги при виході на пенсію підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

На вихідну допомогу при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію ЄСВ не нараховується відповідно до п. 4 розділу I Переліку №1170. Відповідно, у Звіту з ЄСВ вона також не відображається.