• Посилання скопійовано

Працевлаштування нерезидента: документи, робочий час та мінзарплата

На посаду директора приймають нерезидента, який водночас є його засновником. Чи обов’язково має бути зарплата в розмірі 10 МЗП? Чи може нерезидент працювати неповний робочий час?

Роботодавець отримує дозвіл для таких категорій осіб (якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ):

  • відряджені іноземні працівники;
  • внутрішньокорпоративні цесіонарії;
  • іноземці та особи без громадянства, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Але дозвіл на таких осіб можна отримати лише, якщо зарплата, що їм пропонують, не менша за:

  • 5 мінімальних заробітних плат (у 2019 р. – 20 865 грн) - іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у ст. 34, 36, 37, 39, 41, 4348 Закону про освіту;
  • 10 мінімальних заробітних плат (у 2019 р. - 41 730 тис. грн) - для всіх інших категорій найманих працівників. 

 

Які документи подаються для отримання дозволу?

Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, такі документи:

  1. заява за формою, встановленою КМУ, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
  2. копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
  3. кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
  4. копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем.

Стаття 42 Закону «Про зайнятість населення» визначає, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Проте, водночас, Закон визначає винятки із загального правила і визначає категорії осіб, працевлаштування яких здійснюється без дозволу.

 

Яких осіб дозволено працевлаштувати без дозволу?

До таких категорій належать:

  1. іноземці, які постійно проживають в України;
  2. іноземці, які набули статусу біженця або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
  3. іноземці, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в  Україні;
  4. представники іноземного морського (річкового) флоту;
  5. працівники закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
  6. спортсмени,  які   набули   професійного статусу,  артисти  та  працівники   мистецтва   для    роботи в Україні за фахом;
  7. працівники аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
  8. працівники іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
  9. священнослужителі, які тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності;
  10. іноземці, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
  11. іноземці, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;
  12. інші іноземці у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

Особливості працевлаштування деяких категорій іноземців

Стаття 42 Закону «Про зайнятість населення» визначає окремі категорії іноземців, працевлаштування яких має певні особливості. 

До таких особливих категорій віднесено:

  • іноземних високооплачуваних професіоналів (спеціалісти, які отримають заробітну плату у розмірі не менше 50 мінімальних заробітних плат);
  • засновників та/або учасників, та/або бенефіціарів (контролерів) юридичної особи, створеної в Україні;
  • випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного КМУ;
  • іноземних працівників творчих професій;
  • іноземних ІТ - професіоналів.

Найважливішими особливостями працевлаштування даних категорій іноземців є:

  • по-перше,  відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати для таких працівників;
  • по-друге, строк, на який видається дозвіл на працевлаштування осіб вказаних категорій.

 

Посвідка нерезидента: постійна чи тимчасова

Згідно з чинним законодавством є два види посвідок на проживання:

  1. Посвідка на постійне проживання;
  2. Посвідка на тимчасове проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону  «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»:

  • посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
  • посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

 

 Неповний робочий час

В нормах чинного законодавства відсутні заборони на працевлаштування нерезидентів з неповним робочим часом.

Відповідно до ст. 56 КЗпП, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Отже, якщо іноземці, які влаштовуються на роботу мають посвідки на постійне проживання, або підпадають під дію ч. 6 ст. 42 Закону про зайнятість, для них дозвіл для працевлаштування отримувати не потрібно, а відповідно, не потрібно виконувати вимогу про розмір заробітної плати. Процедура працевлаштування для таких осіб відбувається аналогічно як і процедура працевлаштування, що провадиться для громадян України.  При оформленні документів під час працевлаштування, направленні у відрядження, виплаті заробітної плати відпускних та лікарняних, слід керуватися нормами чинного законодавства, аналогічним нормам для працівників-резидентів. 

Крім цього, якщо іноземець не підпадає під дію ч. 6 ст. 42 Закону про зайнятість, але він належить до особливих категорій іноземців відповідно до ч. 2 ст. 42-1 Закону про зайнятість, для нього потрібно отримувати дозвіл, проте вимоги до розміру зарплати для нього не застосовуватимуться (див. ч. 4 ст. 42-1 Закону про зайнятість).

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс

Передплатити

Автор: Галина Казначей

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Праця та соціальний захист/Трудові відносини

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі консультації рубрики «Трудові відносини»

  • Не проведено інвентаризацію резерву відпусток у 2023 році: які наслідки?
    У І кварталі 2024 року було використано відпусток за 2023 рік більше, ніж нараховано резерву в 2023 р., тобто на кінець 2023 року не проведена інвентаризація резерву відпусток, не визначено кількість днів невикористаних днів відпустки, відповідно немає залишку резерву в балансі. Фактично це проведено і нараховано в І кварталі 2024 р. Як виправити помилку, щоб витрати по резерву відпусток 2023 р. зарахувати в 2024 р.?
    29.04.202451
  • Звільнення та прийняття на роботу в одному місяці: складаємо додаток 1 єдиної звітності?
    Працівник в одному місяці був звільнений (з ознакою наявності трудової книжки) , а наступного дня знову прийнятий на неповний робочий час за сумісництвом без наявності трудової книжки. Як показати такі зміни в графі 14 додатку 1 – кількість днів перебування у трудових відносинах?
    26.04.202493
  • Як при звільненні працівника утримати відпускні, що були виплачені йому наперед?
    Внаслідок помилки в підрахунку кількості днів відпустки, на які має право працівник, в 2024 він «відпочив наперед» на 16 календарних днів. Тепер раптово написав заяву на звільнення день в день, і на роботу більше не виходить. Чи відноситься така помилка до лічильної і яким чином можна утримати/повернути законним шляхом з працівника кошти за незароблені дні щорічної основної відпустки?
    26.04.2024476
  • Оплата дня огляду на МСЕК під час тривалого лікарняного
    Працівник перебував на лікарняному з 18.12.2023 р. до 11.04.2024 р. включно. З 11.04.2024 р. йому надано другу групу інвалідності (надав довідку МСЕК). Чи підлягає оплаті останній день лікарняного (11 квітня), який також є і датою присвоєння інвалідності?
    25.04.202446
  • Допомога на лікування працівника під час призупинення з ним дії трудового договору
    Чи може працівник, з яким призупинено дію трудового договору, отримати від підприємства допомогу на лікування у вигляді оплати послуг медичному закладу? Які податкові наслідки у разі отримання такої допомоги?
    22.04.202429