Як правильно розрахувати зарплату за роботу у вихідний день у відрядженні?

Відповідно до ст. 121 КЗпП, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: 

• добові за час перебування у відрядженні;
• вартість проїзду до місця призначення і назад;
• витрати по найму жилого приміщення.

Пунктом 9 Інструкції №59 передбачено, що якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Але Інструкція №59 обов’язкова до виконання лише тими роботодавцями, які фінансуються з бюжету. Решта роботодавців не зобов’язані її дотримуватися, тому працівник не зможе захистити свої права, спираючись виключно на цю Інструкцію №59. 

Ті роботодавці, які не фінансуються з бюджету, можуть розробити власне положення про відрядження, яке доводиться до відома всіх працівників. Також в обов’язковому порядку, незалежно від наявності положення про відрядження, потрібно дотримуватися загальних норм чинного законодавства, якими є:

• ст. 72 КЗпП - робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, яка обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.
• Якщо прийняте рішення і керівником зафіксоване в наказі, що за роботу у вихідний день під час відрядження надається інший день відпочинку, то такий день відпочинку не підлягатиме оплаті. А от фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачуються як звичайний день у відрядженні. 
• ст. 73 КЗпП — робота у святковий день компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП, тобто у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Тому, якщо у наказі зазначено, що робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі, тоді вже інший вихідний день не надається. 

Крім того, така ситуація має бути врегульована Положенням про відрядження або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Якщо працівники направляються y відрядження cпеціально для роботи y вихідні aбо святкові й неробочі дні, тo це має бyти прямо oбумовлено в наказі пpо відрядження. Компенсація зa роботу y ці дні пpовадиться відповідно дo ст. 72, 73, 107 КЗпП і тільки за години, фактично вiдпрацьованi у святковий та вихідний дні. 

Також у наказі про відрядження зазначається строк відрядження, який припадає на вихідні або святкові дні. 

Таким чином, якщо у наказі про відрядження вказано, що працівник спеціально відряджений для роботи у святковий та вихідний день, тоді і оплата за роботу у святковий день повинна оплачуватися у подвійному розмірі, а робота у вихідний день підлягати оплаті як звичайний день у відрядженні з наданням іншого дня відпочинку. 

Розрахунок суми відрядження передбачено абз. 3 п. 2 Порядку №100, де зазначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.

Отже, якщо це спеціальне відрядження, про що видано наказ, то такий день підлягає оплаті, як зазначено вище. Для його оплати потрібно порівняти дві величини: денну та середньоденну заробітну плату. Оплата проводиться за тією зарплатою, що є більшою. Тож, якщо при розрахунку середньоденна зарплата вийшла більше, ніж денна заробітна плата, то оплату потрібно оплачувати за середньоденною.

У випадку, якщо в наказі про направлення працівника у відрядження не вказано, що він спеціально направлений для роботи у відрядженні у вихідні, святкові чи неробочі дні, дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями не є його робочими днями, а отже, й компенсація за роботу в ці дні не виплачується. Проте за ці дні виплачуються добові.