Пролонгована позика від засновника: облік та оподаткування

Це питання охоплює три ключові аспекти: правомірність віднесення відсотків до складу витрат, необхідність дисконтування зобов'язання після його пролонгації та потенційні податкові ризики й відповідальність. Розглянемо кожен із них детально.

Віднесення відсотків до складу витрат

Нараховані відсотки за користування позикою, отриманою від засновника, включаються до складу фінансових витрат підприємства на підставі Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Згідно з НП(С)БО 31 «Фінансові витрати», такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). В обліку це відображається записом: Дебет 952 «Інші фінансові витрати» — Кредит 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

Той факт, що позикодавець є засновником, не позбавляє підприємство права визнавати витрати на сплату відсотків.

Ці витрати зменшують фінансовий результат до оподаткування, що є базою для розрахунку податку на прибуток.

Щоправда, фінансові витрати можуть також капіталізуватися, якщо позика отримана для створення кваліфікаційних активів. Це питання детально розглянуто в НП(С)БО 31.

Важливий нюанс щодо застосування податкової різниці платником податку на прибуток: Якщо ваш засновник — нерезидент, і сума боргових зобов'язань перед ним перевищує власний капітал у 3,5 раза, можуть застосовуватися правила «тонкої капіталізації» згідно з пп. 140.2 ПКУ. У такому випадку сума відсотків, що зменшує фінансовий результат, може бути обмежена. Якщо ж засновник є резидентом України, ці обмеження не застосовуються.

Необхідність дисконтування зобов'язання

Ключовим критерієм для обов'язкового дисконтування є статус заборгованості — вона має бути довгостроковою. Відповідно до п. 4 НП(С)БО 11 «Зобов'язання», довгостроковими є зобов'язання, які не є поточними, тобто ті, що будуть погашені після 12 місяців з дати балансу. 

У вашій ситуації позика була отримана на 12 місяців, тобто була короткостроковою (поточною). Після закінчення терміну її було пролонговано ще на один рік. Це означає, що на кожну наступну дату балансу строк до погашення зобов'язання не перевищуватиме 12 місяців. Отже, така заборгованість продовжує класифікуватися як поточна (короткострокова).

Національні стандарти бухгалтерського обліку не вимагають дисконтувати поточні зобов'язання. Тому, незважаючи на пролонгацію, обов'язку дисконтувати таку позику у підприємства не виникає. 

Але податкові органи подеколи під час перевірок визнають таку пролонговану заборгованість довгостроковою, вимагаючи дисконтувати заборгованість. І навіть судові органи підтримують такий підхід. Ми писали про це тут. Тому для уникнення непорозумінь з податковими органами підприємство може дисконтувати таку пролонговану заборгованість. Таж як технічно це зробити – незрозуміло. Тому що для того, щоб дисконтувати, потрібно знати увесь строк договору, а в разі пролонгації такий строк невідомий. А якщо загальний строк невідомий, то не буде можливості порахувати дисконт. З цього питання можна також звернутися до Мінфіну, який в Україні є державним органом, який визначає методологію бухобліку (див. ст. 6 Закону про бухоблік). 

Про особливості дисконтування можна також почитати тут, тут.

Є і ще один важливий аспект, пов’язаний з дисконтуванням. Як ми писали, приміром, тут, тут, тут, тут, якщо за отриманою позикою нараховується ринкова ставка відсотка, то таку позику, навіть якщо вона довгострокова, дисконтувати не потрібно. На числовому прикладі ця думка підтверджується тут. Тому, на наш погляд, якщо в розглядуваній ситуації припустити, що таки позика є довгостроковою, її не потрібно дисконтувати, якщо ставка відсотку ринкова.

Відповідальність та податкові ризики

Оскільки у вашому випадку зобов'язання є поточним і, на наш погляд, не підлягає дисконтуванню, відповідальність за недисконтування відсутня. Однак варто проаналізувати ваше припущення щодо відсутності податкових ризиків, якби дисконтування було потрібним. 

Особливості відображення дисконту і амортизації дисконту, якщо позика від засновника, ми розглядали тут. 

Згідно поширеної у професійному середовищі думки, різницю (дисконт) слід відображати не в доходах/витратах підприємства, а у складі додаткового капіталу (на субрахунку 425 «Інший додатковий капітал») (пп. 5 НП(С)БО 15 «Дохід» і пп. 6 НП(С)БО 16 «Витрати»). Первісне дисконтування довгострокової позики від засновника позичальник відображає записом: Дт 505 — Кт 425, а подальшу амортизацію дисконту — зворотною проводкою: Дт 425 — Кт 505.

Хоча є й інша думка, за якою навіть якщо позика від засновника, то дисконт і амортизацію слід відображати у доходах (субр. 746) і витратах (субр. 952).

З наведених нами вище міркувань випливає, що однозначної, чіткої, зрозумілої відповіді на поставлене запитання НП(С)БО не містять. 

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про бухоблік регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Мінфіном, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує НП(С)БО, НП(С)БО в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Таким чином, з наведеного питання рекомендуємо звернутися до Мінфіну.

Якщо взяти за основу поширену у професійному середовищі думку, то дисконтування не вплине на фінансові результати, а відтак і на оподаткування податком на прибуток. Якщо ж триматися альтернативної думки, то вплине.

Висновки:

Віднесення відсотків до витрат: Нараховані відсотки за позикою від засновника включаються до фінансових витрат і зменшують фінансовий результат до оподаткування, якщо відповідають НП(С)БО 31;

Дисконтування зобов'язання: Пролонгована позика на 1 рік класифікується як поточна, тому дисконтування не потрібне за НП(С)БО. Однак податкові органи можуть вважати її довгостроковою, що створює ризики. Якщо ставка відсотка ринкова, дисконтування навіть для довгострокової позики може бути непотрібним; 

Відповідальність і ризики: За поточною позикою відповідальність за недисконтування відсутня. Якщо дисконтування потрібне, дисконт відображається в додатковому капіталі (за поширеною думкою), не впливаючи на податок на прибуток. Альтернативна думка передбачає відображення у доходах/витратах, що впливає на оподаткування. Рекомендується звернутися до Мінфіну для уточнення.