Одержання майна у позичку: облік та податкові наслідки

Договір позички

Згідно зі ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.  Строк такої позички встановлюється договором, а у випадку, якщо це не зазначено - строк користування визначається згідно з метою користування такою позичкою.

За договором позички користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це, або якщо це випливає зі суті відносин між ними.

Таким чином, право власності на об’єкт позички залишається у засновника, а позичкоодержувач при отримані об’єкту позики обліковує його вартість на забалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи".

Дохід

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Як було зазначено вище, право власності на об’єкт позички до підприємства не переходить, відповідно збільшення активів не відбувається.

Таким чином, в бухобліку щодо операції з позички майна у підприємства дохід не виникає.

Витрати

Витрати на утримання і ремонт таких речей користувачем визнаватимуться за загальними правилами, встановленими п. 7 П(С)БО 16:

• витрати визнаються витратами певного періоду  одночасно  з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
• витрати, які неможливо  прямо  пов'язати  з  доходом  певного періоду,  відображаються у складі витрат того звітного періоду,  у якому вони були здійснені.

При цьому рахунок, на який списуватимуться такі витрати, обиратиметься залежно від напрямку використання об’єкту договору позички.

Таким чином, підприємство, що несе витрати на експлуатацію, а також на поточний ремонт об’єкту позички, має право на віднесення таких сум до витрат на відповідні рахунки бухобліку.

У листі від 19.04.2016 р. №865/10/17-00-15-02-10 податківці говорили про схожість договору позички та оренди (окрім деяких нюансів) і зазначали, що позичкоодержувач відповідно до ст. 801 ЦКУ несе обов'язок щодо підтримання об’єкту позички в належному технічному стані (якщо інше не передбачено договором позички). Отже, витрати пов’язані з використанням об’єкту позички, підприємство враховує до складу своїх витрат.

Виключення становлять лише витрати на модернізацію (поліпшення, дообладнання) об’єкту позички.  Такі понесені витрати повинні бути капіталізовані на рахунку бухобліку "152" з подальшим їх віднесенням до складу необоротних активів та нарахуванням амортизації після закінчення таких робіт. Детальніше про це ми писали тут>> 

Податок на прибуток

За приписами пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

При цьому, нормами ПКУ різниць щодо операції з отримання майна у позичку не передбачено. Таким чином, у підприємства, як було зазначено вище, дохід не виникає, а витрати враховуються при розрахунку фінрезультату до оподаткування.

ПДФО, ВЗ та ЄСВ

Оскільки за договором позички майно передається у користування на безоплатній основні, то фізособа, яка надає майно у позичку, не отримує доходу. Відповідно, у неї не виникає об’єкту оподаткування ПДФО, військовим збором, також немає підстав для нарахування ЄСВ.