Витрати у бухобліку
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, дата складання первинного документа є одним з обов’язкових реквізитів первинного документа.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік).
Поряд з цим, відповідно до ст. 4 Закону про бухоблік, бухоблік та фінзвітність ґрунтується в тому числі на принципі нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Крім того, згідно з п. 7 П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Тобто, незалежно від того, що акт буде складено лише у січні, оскільки за умови запитання фактично послуги отримано за грудень, то витрати відображатись мають саме у грудні (тобто у періоді, в якому їх було понесено).
Зокрема, такий підхід узгоджується і з один з принципів бухобліку, наведених в ст. 4 Закону про бухоблік, – принцип превалювання сутності над формою. Відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Цілком зрозуміло, що по суті послуги надані в одному місяці, а дата акту є формальною і не відповідає фактичній даті надання послуг. Тому, з нашого погляду, послуги мають відображатися в тому місяці, на який вони припадають. Якщо послуги надані за грудень і в акті зазначено, що це послуги за грудень, а дату акту поставили січнем, то такий акт слід відображати саме в грудні, а не у січні.
ПК з ПДВ
А ось щодо ПДВ ситуація дещо інша, оскільки ПКУ передбачає дещо інший підхід до дати визначення ПЗ з ПДВ. Відповідно до п. 187.1 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця як оплата послуг, що підлягають постачанню;
б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Разом з цим, згідно з пп. 198.1 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, з точки зору ПДВ чітко визначено, що датою виникнення ПЗ з ПДВ є саме дата підписання акту наданих послуг (а не просто факту надання послуг), тому податкова накладна фактично відповідає встановленим вимогам і сума ПДВ у цій ПН може бути включена покупцем до складу ПК з ПДВ у січні.
Зважаючи на зазначене вище, виходить ситуація, що покупець, згідно з чинним законодавством, має включити суму отриманих послуг у грудні, а суму ПДВ вже у січні за отриманою ПН. Однак, у податківців до такого постачальника послуг можуть виникнути питання з приводу того, що фактично послуги (а отже, і дохід від них) надаються у грудні, а ПН складається лише у січні (фактичною датою складання акту).
Тому вважаємо, що найбільш безпечним варіантом в даному випадку буде узгодження з постачальником дати складання акту наданих послуг кінцем періоду, за який такі послуги надаються (незалежно від фактичної дати його підписання) і, відповідно, цією є датою і податкової накладної.
Крім того, читайте наші попередні консультації на цю тему:
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити