Якою датою відображати послуги в обліку: датою надання чи датою підписання?

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, дата складання первинного документа є одним з обов’язкових реквізитів первинного документа.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік).

Поряд з цим, відповідно до ст. 4 Закону про бухоблік, бухоблік та фінзвітність грунтується в тому числі на принципі нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Таким чином, якщо послуги надані у липні, саме в липні їх і потрібно відображати в бухгалтерському обліку.

Подібний висновок щодо дати виникнення податкового зобов’язання з ПДВ у разі надання послуг наведено і в ІПК ДПСУ від 07.05.2020 р. №1840/6/99-00-07-03-02-06/ІПК. Там розглянута ситуація, на яку дату виписувати податкову накладну, якщо акт виписано однією датою, а підписано іншою. Податкова виснувала, що серед обов’язкових реквізитів документа, визначених п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, дата підписання документа відсутня, платникам податку при здійсненні  операцій з постачання послуг з метою визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та, відповідно, складання податкових накладних за такими операціями, слід використовувати дату складання документа (в паперовій чи електронній формі), який містить відомості про постачання послуг платником податку, оскільки даний реквізит визначений Законом про бухоблік як обов’язковий для первинного документа.

Такий самий висновок читаємо і в ІПК ДПСУ від 17.03.2020 р. № 1112/6/99-00-07-03-02-06/ІПК. Схожий висновок в листі Мінфіну від 26.12.2019 р. № 35210-06-62/35178.

Щоправда, вже дещо розмито про дату читаємо в ІПК ДПС у м. Києві від 09.09.2020 р. № 3763/ІПК/25-15-05-08-12. Податкова зазначає, що факт надання – отримання  послуг засвідчується підписами посадових осіб обох сторін - учасників господарської операції безпосередньо в момент складання акту в електронному вигляді. Тобто, складається враження, начебто акт стає первинним документом тільки тоді, коли всі підписи є. А це буде на дату підпису, що зроблений пізніше. Детальніше про це ми міркували тут.

Але, на наш погляд, прямо про такий висновок, що начебто відображати акт в обліку потрібно в момент отримання другого підпису, в цій останній ІПК не вказано. Та й такий висновок суперечив би базовим нормам Закону про бухоблік, який ми навели вище.

Проблемою розглядуваної ситуації є те, що в акті зазначено надання послуг за один місяць, приміром, липень, але за домовленістю сторін дату акту проставляє замовник (держустанова) датою оплати, яка припадає на інший місяць. Тобто, складається враження, що за буквального розуміння наведених норм Закону про бухоблік, оскільки в акті дата складання зазначена датою оплати, то і акт має відображатися в тому місяці, за який була оплата.

У зв’язку з цим нагадаємо один з принципів бухобліку, наведених в ст. 4 Закону про бухоблік, – принцип превалювання сутності над формою. Відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Цілком зрозуміло, що по суті послуги надані в одному місяці, а дата акту є формальною і не відповідає фактичній даті надання послуг. Тому, з нашого погляду, послуги мають відображатися в тому місяці, коли вони фактично надані. Якщо послуги надані в липні і в акті зазначено, що це послуги липня, а дату акту поставили датою оплати акту (вересень), то такий акт слід відображати саме в липні, а не у вересні.