Додаткове благо для засновника-нерезидента: як відобразити в обліку та декларації з прибутку?

Відповідно до пп. 162.1.1 ПКУ платниками ПДФО є фізичні особи – резиденти і нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Варіант І. Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено пп. 170.10 ПКУ. Відповідно до нього доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів. Відповідно, юридична особа, яка виплачує або надає такий дохід нерезиденту, є його податковим агентом.

Зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ).

Таким чином, вартість послуг проживання та проїзду фізичних осіб-нерезидентів, які оплачуються юридичною особою - резидентом за власний рахунок, включається до доходу таких фізичних осіб як додаткове благо та оподатковується ПДФО 18% із застосуванням натурального коефіцієнта за пп. 164.5 ПКУ, та військовим збором 1,5%.

Тобто податок повинен бути сплачений безпосередньо нерезидентом або шляхом компенсації на рахунок або в касу підприємства.

При цьому, на вимогу п. 170.10.3 ПКУ (у разі сплати податків за нерезидента) між підприємством і нерезидентом повинен бути укладено договір про виплату відповідної суми доходу, а також розмір утриманих з нього податків.

Якщо підприємство самостійно захоче сплатити податки з доходу такого нерезидента, воно повинно врахувати, що при сплаті ПДФО та військового збору за власний кошт, така сума податків буде також розцінюватись як додаткове благо фізособи і знову підлягатиме оподаткуванню.

Крім цього, фізична особа-нерезидент, яка планує отримувати доходи від підприємств, що знаходяться на території України, повинна отримати реєстраційний номер облікової картки платника податку шляхом подання відповідному контролюючому органу облікової картку фізичної особи-платника податків (за формою №1ДР).

Зверніть увагу, що такий дохід у формі №1ДФ відображається з ознакою доходу "126" із зазначенням ІПН. У випадку ж, якщо підприємством в №1ДФ не буде зазначено номер облікової картки платника податку, то на таке підприємство очікують штрафи у розмірі 510-1020 гривень.

Об’єктом оподаткування з податку на прибуток, як відомо, є прибуток, сформований за даними фінансової звітності та скоригований на різниці, передбачені розділом ІІІ ПКУ (пп. 134.1 ПКУ). Відповідно до пп. 140.5.10 ПКУ, нараховане додаткове благо не працівнику підприємства не впливає на різниці і в бухгалтерському обліку це будуть витрати: Дт 92 Кт 311, 631 або інші рахунки, також ці суми зменшують бухгалтерський фінрезультат.

Приклад відображення в обліку. Загальна сума проїзду і проживання нерезидента склала 6000,00 грн. Було оплачено – коштами з розрахункового рахунку за проживання в готелі та за придбання квитків (для спрощення прикладу суми ПДВ не розглядаємо). Нерезидент компенсує сплачені за нього податки (ПДФО та ВЗ) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

Варіант І. Відповідно до абз. 3 пп. 170.9.1 ПКУ не є доходом платника податку-члена керівних органів підприємства сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Виходячи з вищезазначеного, якщо засновник (який не є працівником підприємства), прибув на підприємство у відрядження, де підприємство, своєю чергою, придбало йому квитки на проїзд та проживання в готелі, не будуть доходом засновника, тобто не виникає додаткового блага та не потрібно сплачувати ПДФО та ВЗ. Витрати здійснені на придбання квитків та проживання, підприємство відносить собі на витрати (Дт 92 Кт 631) на підставі підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Витрати на відрядження відносяться (у межах території України), але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Держбюджетом на 2020 рік передбачено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 рік становить 4 723 гривні. Отже, сума добових для відряджень у межах території України, що не оподатковується ПДФО, становить 472,30 гривень за день. Для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, в розрахунку за кожен такий день.

При цьому сума збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми підлягатиме оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% і ВЗ за ставкою 1,5%  та відображатиметься у формі №1ДФ.Відтак, в податковому розрахунку за ф.№1ДФ під ознакою доходу «126» відображаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, які надміру витрачені та не повернуті в установлені законодавством строки.