Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Чинне законодавство не передбачає автоматичного припинення трудових відносин із працівником або права на звільнення працівника з ініціативи роботодавця у випадку призову працівника на строкову військову службу. Навпаки, насьогодні законом для працівників, призваних на строкову військову службу, встановлено ті ж самі гарантії в трудових відносинах, що і для осіб, призваних на військову службу на особливий період під час мобілізації. Зокрема ст. 119 КЗпП передбачає збереження за призваними працівниками місця роботи, на якому вони працювали під час призову, посади і середнього заробітку. Причому ці гарантії поширюються як на працівників юридичних осіб (підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форми власності), але й на працівників фізичних осіб - підприємців.
Отже, фізична особа-підприємець зобов’язана виплачувати працівникові середній заробіток з моменту його призову і до дня фактичної демобілізації.
Середній заробіток визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабміну від 08.02.1995 р. №100, виходячи із заробітної плати за два останні місяці (за відпрацьовані робочі дні), що передують місяцю, у якому працівника призвали на строкову службу.
Виплата середнього заробітку таких осіб наразі обкладається всіма податками – ПДФО (18%) та військовим збором (1,5%), а також нараховується ЄСВ (22%) на загальних засадах.
Адже ПКУ на сьогодні передбачає лише звільнення від оподаткування середнього заробітку мобілізованих на особливий період працівників, що компенсується з бюджету (пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ), тобто тут не згадано про працівників-строковиків. А Закон про ЄСВ, хоча й говорить про звільнення від нарахування ЄСВ як середнього заробітку, нарахованого мобілізованим працівникам на особливий період, так і працівникам, призваним на строкову військову службу, однак такий середній заробіток має компенсуватися з бюджету (ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Тоді як компенсації для підприємця або юридичної особи з бюджету виплаченого призваному на військову службу працівникові середнього заробітку на сьогодні законом не передбачено (відповідна норма була виключена з КЗпП з 1 січня 2016 р.). Тож, обов’язок виплачувати залишили, але тепер платити такий середній заробіток роботодавцям доведеться із власних коштів.
Детальніше про гарантії від роботодавця та особливості оподаткування й відображення у звітності середнього заробітку ми писали тут, тут і тут.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
