Щорічна відпустка в окремих випадках може (але не повинна) надаватися частинами

Дії відділу кадрів як представника адміністрації підприємства правомірні в частині відмови працівнику в наданні йому частини відпустки, якщо тільки відповідна відпустка на 1 календарний день не була передбачена графіком відпусток, затвердженим і доведеним до відома всіх працівників, і якщо працівник не належить до пільгових категорій населення, що мають право використовувати відпустку в зручний для них час.

Справа в тому, що заява про відпустку як така – взагалі не передбачена чинним трудовим законодавством. Відпустки за законом надаються відповідно до графіків, які згідно зі ст. 10 Закону України „Про відпустки” затверджуються адміністрацією (власником або уповноваженим ним органом) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків мають ураховуватися інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Отже, за законом не працівник пише заяву на відпустку, а адміністрація повідомляє працівника про дату початку відпустки за 2 тижні.

В порушеному питанні проблемною є можливість поділу відпустки на частини. Справа в тому, що відповідно до ст. 12 згаданого Закону щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості. Однак законодавство лише допускає такий поділ, не встановлюючи його обов’язковості. Тож якщо адміністрація не згодна з поділом відпустки, вона вправі не надавати частину відпустки працівникові (наприклад 1 календарний день) за його заявою. 

Окрім того, ст. 12 Закону встановлює, що поділ відпустки на частини допускається лише за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Якщо приміром працівник вже ділив відпустку за поточний робочий рік, і в нього залишилося за цей рік лише 14 календарних днів відпустки, то поділ такої частки невикористаної відпустки на менші частини взагалі забороняється.

Що стосується самого факту поділу відпустки на частини по 1 дню, то це законом не заборонено. Якщо адміністрація погоджується, і основна частина відпустки становитиме 14 календарних днів, решта відпустки може цілком законно надаватися навіть частинами по 1 календарному дню. Закон не зобов’язує використовувати при цьому відпустку в суботу і неділю та не встановлює обов’язкового початку наступної частини відпустки в наступний день тижня. 

Вище ми також уже зазначали, що законодавство передбачає ряд пільгових категорій осіб, що мають право на використання відпустки в зручний час. Таким особам не можна відмовити в наданні відпустки в зручний час, тому якщо вони звертаються із такою заявою, відмова в наданні відпустки, на нашу думку, є неправомірною, і в разі скарги особи до органів Держпраці, це може потягнути за собою відповідальність підприємства та адміністративну відповідальність його посадових осіб. Пільгові категорії визначені в ст. 10 Закону „Про відпустки”, до них, зокрема, належать ветерани війни, неповнолітні, одинокі матері (батьки). Іншим законодавством також може передбачатися право працівника на використання відпустки в зручний час.