Розрахунок відпускного стажу через простій: виправлення та наслідки

Підприємство діяло правильно, зарахувавши період простою до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Жодної помилки допущено не було. 

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково. 

Період простою не з вини працівника, який оплачується в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки (згідно зі ст. 113 КЗпП), є саме таким випадком, оскільки за працівником зберігалося місце роботи та частково заробіток.

Таким чином, жодних виправлень робити не потрібно. Відповідно, відсутні підстави для накладення штрафів.

Важливо зауважити, що період простою не зараховується до стажу для надання щорічних додаткових відпусток (наприклад, за роботу у шкідливих умовах праці), оскільки працівник фактично не виконував роботу в цих умовах.

Отже, час простою не з вини працівника, оплачений з 2/3 чи з окладу встановленого працівнику враховується для надання йому днів щорічної та додаткової відпусток, відповідно і днів компенсації при звільненні. Але при розрахунку щорічної (додаткової) відпустки (компенсації) дні, коли працівнику було оголошено простій (з оплатою 2/3 окладу чи цілий оклад) виключається з розрахункового періоду (абз. 2 п. 2 Порядку №100), оскільки така оплата вважається частковою. І виплати за цей період також виключаються з розрахунку.

Висновок:

• Період простою, оплачений у розмірі 2/3 окладу, входить до стажу для щорічної основної відпустки.
• При розрахунку щорічної відпустки та компенсації за простій розрахований 2/3 окладу виключається з розрахункового періоду.