Призначити чи прийняти: ось в чому питання?

• Призначити на посаду – зазвичай використовується, коли йдеться про призначення на посаду вищим керівництвом або уповноваженою особою. Тобто, хтось має владу призначити іншу особу на певну посаду. Цей термін підкреслює акт офіційного рішення про призначення. Наприклад: "Міністр економіки призначив ПІБ на посаду..."
• Прийняти на посаду – використовується в контексті прийняття на роботу, коли особа успішно пройшла всі етапи відбору (співбесіди, конкурси тощо) і її беруть на роботу на певну посаду. Цей термін більше фокусується на процесі найму та вступу особи до виконання своїх обов'язків. Наприклад: "Компанія прийняла ПІБ на посаду менеджера з продажу".

Отже, вибір між "призначити" та "прийняти" залежить від контексту та ролі особи, яка здійснює ці дії. Якщо йдеться про офіційне рішення про призначення, краще використовувати "призначити". Якщо ж мова йде про процес найму та вступу на роботу, краще використовувати "прийняти".

У наказі про прийняття на роботу допустимо використовувати формулювання "призначити" замість "прийняти на роботу". 

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП не передбачено обов'язковостi укладання трудового договору, як окремого документа з усiма працiвниками. Обов'язок щодо укладення письмових трудових договорiв у виглядi окремого документа виникає в роботодавця лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 24 КЗпП.

Наказои Мiн'юсту вiд 18.06.2015 р. №1000/5 «Про затвердження Правил органiзацiї дiловодства та архiвного зберiгання документiв у державних органах, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях» (розділ ІІ, п. 9), передбачено, що у наказi про прийняття працiвника на роботу має бути зазначено:

• посаду, на яку приймається або призначається працiвник (спецiальнiсть, квалiфiкацiя, категорiя, розряд тощо);
• дату прийняття на роботу;
• вид роботи (основна або за сумiсництвом);
• умови прийняття на роботу (з випробувальним строком, за строковим трудовим договором тощо);
• умови роботи (в режимi неповного робочого часу, з важкими або шкiдливими умовами працi тощо);
• розмiри його посадового окладу вiдповiдно до штатного розпису, надбавок та доплат.

Важливо, щоб працівник був ознайомлений з наказом під особистий підпис із зазначенням дати ознайомлення.
Також, якщо порівняти всі перелічені реквізити, передбачені Наказом №1000/5 з типовою формою наказу, то побачимо повну відповідність документів.

Отже, наказ про прийняття на роботу є формою трудового договору, і некоректне формулювання не є критичною помилкою, якщо всі інші вимоги до оформлення наказу дотримані.