Чи може мобілізований працівник працювати за сумісництвом?

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції", особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

На перший погляд, якщо не заборонено, то можна. Проте давайте детальніше розглянемо, кого саме слід розуміти під "особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування".

Звернімося до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". Серед інших категорій осіб згадуються "військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів".

Як бачимо із запитання, працівник, який бажає за сумісництвом працювати лікарем-анестезіологом, на сьогоднішні є начальником медичної служби медичного пункту військової частини.

Чи є він військово-посадовою особою?

Звернімося до пунктів 17, 30 Роз'яснень НАЗК.

Для визначення суб'єктів, на яких поширюється дія Закону про запобігання корупції (відповідно до підпункту "и" пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під "посадовими та службовими особами інших державних органів" слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Адміністративно-господарські функції (обов'язки) – це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). 

Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) – це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. 

Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт. Щодо інших працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування або технічні функції, то їх можна визнати посадовими чи службовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

Такі ж визначення  адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків як ознак посадової зазначаються також в  постанові №5.

Рекомендуємо ознайомитися також: Хто вважається посадовими і службовими особами державних органів відповідно до пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону?

Зауважимо, чинне законодавство не встановлює виключний перелік військових посад (або відповідні їх критерії). Отже, посадова особа – це особа, яка має підлеглих, керує певною ділянкою роботи, тобто наділена владними повноваженнями.

Згідно зі статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таке порушення тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від  роботи за сумісництвом.   

Щодо робочого часу на військовій службі:

Чи може бути у військовослужбовця неповний робочий день, як у працівників за статтею 56 Кодексу законів про працю України?

Розглянемо статтю 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 21.12.1991 №2011-XII.

Службовий час і час відпочинку військовослужбовців:

1. Для військовослужбовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
2. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України. Проте є винятки, а саме: військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу. Тобто, можлива така ситуація, коли на роботі за сумісництвом чекають на лікаря-анестезіолога у визначений час, а він не приходить, оскільки за місцем його служби організовані певні заходи, які забороняють йому залишати місце служби.
3. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування.
4. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.
5. Вихідні дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків.

Тобто, виникає логічне запитання, а коли ж військовослужбовець зможе виконувати свої обов'язки за сумісництвом? Так, можна сказати, що в суботу та неділю. А як діяти, якщо він має бути за місцем служби згідно з наказом керівництва місця, де він проходить службу?

Висновки

Як бачимо, неможливо розраховувати на виконання таким сумісником роботи у чітко визначені дні та години. Отже, це наражає на небезпеку пацієнтів медичного центру.

На нашу думку, цей працівник не може працювати за сумісництвом, оскільки він є посадовою особою. Разом з тим, військовослужбовець не може нести службу на умовах неповної зайнятості, і з урахуванням специфіки роботи лікаря-анестезіолога поєднання військової служби та роботи в цій ситуації неможливе, навіть якби він і не був посадовою особою.