Звільнення під час довготривалої відпустки без збереження зарплати на час воєнного стану

Відпустка без збереження зарплати у розрахунку компенсації

До 24 грудня 2023 року

Відповідно до пп. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, час перебування у відпустці без збереження зарплати зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку.

Отже, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою і такою, що перебуває в трудових відносинах, тож така відпустка включається до трудового (загального) стажу.

Тому під час обчислення днів компенсації період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати не потрібно вилучати, бо вона входить до стажу роботи.

Тож період відпустки без збереження зарплати в період з травня 2022 по грудень 2023 р. дає право працівникові на дні щорічної відпустки, що підлягають компенсації в разі звільнення, за умови його перебування в Україні. 

Після 24 грудня 2023 року

Починаючи з 24 грудня 2023 почали діяти зміни до Закону про відпустки, внесені Законом №3494, а саме до ст. 26 Закону про відпустки було додано нову частину четверту, відповідно до якої відпустка без збереження зарплати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Тобто виходить, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати у зв’язку з воєнним станом до 24.12.2023 року дає йому право на стаж згідно з ст. 9 Закону про відпустки, відповідно і на дні щорічної відпустки і їх компенсацію при звільненні, окрім працівників, які виїхали за кордон (там діє обмеження в 90 к.днів). А починаючи з 24.12.2023 року – працівник, який перебуває /продовжує перебувати у відпустці без збереження зарплати втрачає право на стаж, на дні щорічної відпустки та, відповідно на їх компенсацію.

Перебування за кордоном

У випадку перебування під час відпустки без збереження зарплати за кордоном, до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки), увійдуть лише 90 к. днів, а от решта днів такої відпустки не даватиме права працівникові на дні щорічної відпустки. 

Детально про це ми писали тут.

Звертаємо увагу, під час розрахунку середньої зарплати дні відпустки без збереження заробітної плати підлягають виключенню із розрахункового періоду.

Розрахунок компенсації днів відпустки

Для обчислення днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації для працівників, які звільняються у 2024 році, згідно змін внесених 12.09.2023 р. до Порядку №100, потребує визначення двох розрахункових періодів. І все через те, що абз. 2 пп. 2 Порядку №100  встановили обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., що проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

А починаючи з 2024 році вже інший період для обчислення набутих днів до компенсації до дати звільнення.

Тобто за новим правилом, виходить, що буде два різні періоди для розрахунку компенсації за дні щорічної відпустки, право на які виникло до 31.12.2023 та з 01.01.2024 рр. до дати звільнення.

Отже, розрахунковим періодом для обчислення компенсації працівнику, який звільняється у січні 2025 року, буде січень 2023 – грудень 2023 рр. Другого розрахункового періоду не буде.

Крім того, до розрахунку середньої зарплати входить час, коли працівникові надавалася відпустка без збереження заробітної плати (ст. 12 Закону №2136 та ст. 26 Закону про відпустки), який підлягає виключенню з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку №100).

Тож виходить, що в даному випадку у працівника немає жодного повного відпрацьованого місяця (з 1-го по 1 число), тому відсутній розрахунковий період. А якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців 3 - 5 п. 4 Порядку №100 (абз. 8 п. 2 Порядку №100): у разі відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати, середня зарплатарозраховується з установленого в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. У випадку, якщо оклад є меншим за МЗП, то розрахунок слід проводити з МЗП.

Для розрахунку сумарного заробітку потрібно посадовий оклад (який на сьогодні встановлений за посадою працівника, який звільняється) або мінімальну заробітну плату помножити на кількість місяців розрахункового періоду (на 12 місяців).

Далі для визначення суми середньої зарплати слід отриманий сумарний заробіток поділити на кількість календарних днів у розрахунковому періоді (це 365 к.днів). При розрахунку суми компенсації отриманий розмір середньої множиться на кількість днів невикористаної відпустки набутих станом на 31.12.2023.

З отриманої суми компенсації роботодавець проводить утримання ПДФО та ВЗ, нараховує ЄСВ, та відображає у відповідних додатках єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ.

Як розрахувати кількість днів відпустки, що підлягає компенсацій?

Вище ми з’ясували, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати дає йому право на дні щорічної відпустки, за умови перебування його в Україні. До цих днів додаються всі інші календарні дні щорічної відпустки, що накопичилася, не були використані, за час перебування у трудових відносинах з роботодавцем на момент звільнення. Вираховуються дні за карткою П-2 за кожен робочий рік.