Частиною 5 ст. 24 Закону про оплату праці передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за кошти роботодавця. Тим паче, що з 1 січня 2021 працівник, а не роботодавець вирішує на який рахунок і в якому банку він хоче обслуговуватися та отримувати зарплату.
Тож, як бачимо, прямої заборони в ст. 24 Закону про оплату праці щодо перерахунку власної зарплати працівника за його згодою на будь-який рахунок іншої особи немає – тому що немає прямої вказівки на те, чий це повинен бути рахунок.
Таким чином, роботодавець може перераховувати заробітну плату працівника на вказані в заяві (на ім’я директора) банківські реквізити і не обмежувати його в цьому виборі.
Працівник пише заяву в довільній формі з проханням перерахувати таку-то суму за такими-то платіжними реквізитами (у тому числі слід вказати ПІБ та реєстраційний номер платника податків отримувача такого платежу).
Обмеження розміру відрахувань із зарплати, зазначені в КЗпП, у цьому випадку не працюють: норма застосовна в разі примусового утримання частини зарплати на користь інших фізичних чи юридичних осіб. А в цій ситуації фактично йдеться про один із варіантів виплати зарплати.
***
Також пропонуємо до уваги наші матеріали на цю тему тут, тут та тут.
Наостанок зауважимо, що існують ризики, які потрібно взяти до уваги перед тим, як виплачувати зарплату іншій особі. Про них ми розповімо у наступній консультації.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити