Розрахунок при звільненні згідно з законодавством 2018-2019 рр.

Відразу звертаємо увагу, оскільки йдеться за минулий період (грудень 2018 – серпень 2019 рр.), то і правильність нарахування остаточного розрахунку при звільненні будемо проводити за законодавством, що діяло на той час.

Розрахунковий період для обчислення компенсації

Відповідно до пп. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати, зокрема виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, як в даному випадку, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Отже, розрахунковим періодом для обчислення компенсації буде січень – липень 2019 року, тобто відпрацьований період фіндиректором з 01.01.2019 рр. (оскільки в грудні 2018 року 4 число – це не перший робочий день місяця) по 31.07.2019 рр. (місяць, що передує звільненню). 

Право на дні відпустки

Щорічна основна відпустка

Частиною 7 ст. 6 Закону про відпустки зазначено, що зокрема, особам з інвалідністю II групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів. 

У ситуації, що розглядається, фіндиректор відпрацював не повний робочий рік, тому кількість днів відпустки, які підлягають компенсації, потрібно розрахувати пропорційно відпрацьованому часу. 

Тож, за відпрацьований період з 04.12.2018 по 07.08.2019 рр., працівник, особа з інвалідністю ІІ групи набула право на 20 к.д. = ((30 к.д : 354 к.д.за рік без свят) х (249 к.д. в р.п. – 9 св.к.д.).

Додаткова відпустка за ненормований робочий час

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості унормувати час їх трудового процесу (пп. 1 Рекомендацій №7).

Конкретний перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначають у колективному договорі підприємства (трудовому договорі). На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Але за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Таку роботу не вважають наднормовою і окремо не оплачують, у табелі не відображають. Проте, за ненормований робочий час надається додаткова відпустка, а при звільненні проводиться її компенсація, оскільки додаткова відпустка за ненормований робочий день відноситься до щорічних за особливий характер праці згідно з пп. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки.

Тривалість такої відпустки визначено до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (п. 2 та п. 7 Рекомендацій №7).

Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають працівникові пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку. Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на таку відпустку, перераховані в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. 

В питанні зазначено, що на підприємстві колдоговором встановлено 4 к.д. за ненормований робочий день. Тож, за відпрацьований період з 04.12.2018 по 07.08.2019 рр., працівник, особа з інвалідністю ІІ групи, набув право на дні додаткової відпустки  за ненормований робочий день – 3 к.д. = ((4 к.д : 354 к.д.за рік без свят) х (249 к.д. в р.п. – 9 св.к.д.)

Отже, загальна кількість днів, що підлягала компенсації фіндиректору при звільненні за відпрацьований час складає 23 к.д.

Повторимося, що право на додаткову щорічну відпустку за ненормований робочий день, згідно з ст. 8 Закону про відпустки може бути встановлено колективним або трудовим договорами. Отже, робимо висновок: якщо колективний договір на підприємстві не укладено і трудовим договором укладеним з працівником при прийнятті на роботу таку відпустку не передбачено, то, нажаль, права на відпустку за ненормований робочий день або її компенсацію при звільненні працівник не матиме.

Приклад 

Працівницю прийнято на посаду фіндиректора 04.12.2018 р. за основним місцем з окладом 17 000 грн, доплат та премій не було. Вона звільнена 07.08.2019 р. До компенсації належить 20 к.д. основної щорічної відпустки та 3 к.д. додаткової відпустки за ненормований робочий день.

1. розрахунковий період: січень 2019 – липень 2019 р.

2. сума заробітку: 119 000,00 грн (17 000,00 грн х 7 місяців).

2. середньоденна зарплата: 495,83 грн (119 000,00 грн : 240 к. д.).

3. сума компенсації за невикористані 23 к.дні належних відпусток: 

• 9916,60 грн (495,83 грн х 20 к.д.) – щорічної відпустки;
• 1487,49 грн (495,83 грн х 3 к.д.) – додаткової відпустки;
• Всього мало бути виплачено: 11404,09 грн.

Якщо виявиться, що дійсно колишній роботодавець не доплатив працівниці компенсацію за 3 к.д. додаткової відпустки за ненормований робочий час, і це подтвердиться повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні, то роботодавець має їх компенсувати. Про це - далі.

Право на компенсацію за час затримки остаточного розрахунку

Недоплата є порушенням ст. 116 КЗпП, якою визначено, що остаточний розрахунок має бути проведений у день звільнення. Проте, передбачено, що при проведенні розрахунку в інші строки, ніж визначено ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП). 

Як бачимо, працівник має право не лише на доплату за неправильно розраховану компенсацію за невикористану відпустку, а й на компенсацію за її несвоєчасний розрахунок.

Тому, вже колишній працівник має право спочатку звернутися до колишнього роботодавця, керуючись ч. 1 ст. 117 КЗпП (до наявності спору) для отримання всіх належних йому сум при звільненні. У разі наявності трудового спору колишній працівник керуючись ч. 2 ст. 233 КЗпП, має право звернутися до суду  у справі про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. 

Зважаючи, що якщо працівник звільнився 07.08.2019 р., то йому спочатку потрібно звернутися до роботодавця для одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (якщо його не видавали) та у разі виявлення помилок спробувати домовитися. У разі відмови роботодавця працівник може звернутися до суду протягом трьох місяців від дня отримання згаданого повідомлення. Завіряємо, суд стане на бік працівника.

Для розрахунку середнього заробітку потрібно скористатися Порядком №100. 

Середня зарплата за затримку виплати остаточного розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення (абз. 3 пп. 2 Порядку №100). В даному випадку, розрахунковий період червень 2019 – липень 2019 рр.

На практиці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Отриманий результат множиться на кількість днів починаючи з дня після звільнення до дня фактичного розрахунку.

Проведемо розрахунок:

• середньоденна заробітна плата: 829,27 грн (17000,00 грн. х 2) : (18+23);
• компенсація за час затримки (з дня наступного за датою звільнення (08.08.2019) і не більше ніж за шість місяців (08.02.202): 87902,62 грн (829,27 грн х 106 к.р.д. затримки), де - 106 к.р.д. затримки = 16 р.д. (серп.19)+21 р.д.(вер.19)+22 р.д.(жовт.19)+21 р.д.(лист.19)+21р.д (гр.19)+21 р.д.(січ.20)+5 р.д.(лют.20).

Розглянувши зазначене та визначивши суми, на які може претендувати колишній працівник, потрібно зважати, що з них ще буде проведено утримання ПДФО та ВЗ, і отримати на руки працівник зможе суму тільки за мінусом цих податків та зборів. З наведеного прикладу працівнику нараховано 89390,11 грн, що складається з доплати за компенсацію (1487,49 грн) та компенсації за час затримки (87902,62 грн). Утримається ПДФО (15822,47 грн) та ВЗ (1318,54 грн), до виплати колишньому працівникові сума складе – 70761,61 грн.

Відповідальність колишнього роботодавця

Незайвим буде нагадати, яка буде відповідальність колишнього роботодавця за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником. Такі дії можуть призвести до штрафів, а саме:

• посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);
• до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць,-  штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.