Турзбір при оплаті роботодавцем проживання працівника у відрядженні

Відповідно до пп. 1.3 Правил №19 замовником є фізична або юридична особа,  в тому числі суб'єкт туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання готельних  послуг  від  імені  та на користь споживача та здійснює оплату за  цим  договором  (надає  гарантії  щодо  оплати  за  цим договором).

Спочивачем є фізособа,   яка   придбаває,    замовляє, використовує  або  має намір придбати чи замовити товари,  роботи, послуги для власних (побутових).

Згідно з ст. 268 ПКУ, туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

Зокрема, пп. «б» пп. 268.2.2 ПКУ визначено, що платниками збору не можуть бути особи, які які прибули у відрядження.

Отже, розуміємо, що платниками туристичного збору є фізичні, а не юридичні особи. 

Податкові агенти та місця проживання (ночівлі) визначені пп. 268.5 ПКУ. Серед них звісно є податковим агентом юрособа, але лише та, яка безпосередньо надає послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі).

Тож, у разі сплати юрособою – роботодавцем за рахунком готелю місць проживання працівників у відрядження, вони не стають (і не будуть) платниками туристичного збору, тому й отримувати жодних ліцензій не потрібно. Тим паче, що у роботодавця будуть всі необхідні документи, що  підтверджують факт перебування працівників у відрядженні у періоді, коли вони користувались послугою готелю.

Перелік документів визначений пп. 170.9.1 ПКУ. Серед них, окрім звісно наказу, можуть бути:

• транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);
• документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;
• банківська виписка;
• посвідчення про відрядження;
• запрошення приймаючої сторони (за наявності);
• інший документ, що засвідчує факт відрядження.