Відпустка без збереження зарплати строком 90 к. днів: ділення та щорічне використання

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше ніж 90 к. днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про відпустки (ч. 4 ст. 12 Закону №1236).

Тобто норма каже: що роботодавець і надалі надає працівнику (який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи) відпустку без збереження зарплати на час дії воєнного стану без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, проте з однією відмінністю: до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки за п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, увійдуть лише 90 к. днів, а от решта днів такої відпустки не даватиме права працівникові на дні щорічної відпустки. 

Відлік цих 90 к. днів потрібно починати з дня набрання чинності Законом №2352, тобто з 19 липня 2022 року, розуміючи, що закон не має зворотної сили. Оскільки правила обрахування строків визначено ст. 241-1 КЗпП, де зазначено, що строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже, наприклад, якщо працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи в березні 2022 року, перебуваючи у відпустці за власний рахунок, він матиме право на дні щорічної відпустки до 19 жовтня, починаючи з 20 жовтня право на дні щорічної відпустки втрачаються. Відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за кордон чи є внутрішньо переміщеною особою протягом усього воєнного стану має право на безперервні 90 к.днів, що дають право на дні щорічної відпустки, без поділу на частини, чи перенесення, і їх відлік не починається кожного року, тому що в ч. 4 ст. 12 Закону №1236 вказано: не більше ніж 90 к. днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Все інше перераховане не передбачено чинним законодавством.

Тобто якщо працівник, перебуваючи за кордоном чи набувши статусу внутрішньо переміщеної особи, може користуватися відпусткою без збереження зарплати протягом дії воєнного стану аж до дня його завершення або скасування. Проте, без права на дні щорічної відпустки, відповідно в подальшому без права на їх компенсацію.