Відповідно до ст. 121 КЗпП, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються:
- добові за час перебування у відрядженні;
- вартість проїзду до місця призначення і назад;
- витрати по найму жилого приміщення.
Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Надалі все залежить від того, чи фактично працював працівник у вихідні дні у відрядженні, чи ні.
Наприклад, працівника відряджено до іншого підприємства, у якого такий же графік роботи і теж 21 робочий день у місяці. Тоді відряджений працівник теж не працює у дні, які є вихідними на цьому підприємстві, і ці 4 дні він теж відпочиває.
Або інший приклад: працівника відряджено з метою закупівлі сільгосппродукції у населення і він робив такі закупівлі всі 10 днів відрядження, в тому числі і у 4 вихідних дня. Отже, в ці вихідні дні він працював.
Якщо працівник фактично працює у відрядженні у вихідні дні, тобто виконує завдання, поставлені йому у відрядженні
Питання оплати за роботу у вихідний день насамперед регулюється КЗпП, де, зокрема, зазначено:
- ст. 72 КЗпП - робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, яка обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.
Якщо прийняте рішення і керівником зафіксоване в наказі, що за роботу у вихідний день під час відрядження надається інший день відпочинку, то такий день відпочинку не підлягатиме оплаті. А от фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачуються як звичайний день у відрядженні.
- ст. 73 КЗпП — робота у святковий день компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП, тобто у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Тому, якщо у наказі зазначено, що робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі, тоді вже інший вихідний день не надається.
Крім того, така ситуація має бути врегульована Положенням про відрядження або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
В зазначеній ситуації, в наказі не зазначено про оплату днів чи надання іншого дня відпочинку за час роботи працівника у вихідний день у відрядженні. Отже, якщо питання перебування працівників у відрядженні не врегулювано, тобто не передбачено, в який спосіб вони будуть виконувати гарантії, встановлені в ст. 107 та 121 КЗпП, то за всі дні без виключень, вказані в наказі про відрядження, їм належить виплата, не нижча їх середньої заробітку, тобто оплата проводиться за вимогою ч. 4 ст. 121 КЗпП.
Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку №100).
Одночасно із зарплатою виплачуються і добові на загальних підставах.
Якщо працівник у відрядженні у вихідні дні відпочиває
Якщо працівник, перебуваючи у відрядженні у свої вихідні дні, відпочиває, тобто не виконує своїх трудових обов’язків (завдань, які були йому поставлені на час відрядження), то оплата за цей час йому не проводиться і компенсація за роботу в ці дні не виплачується. Проте за ці дні виплачуються добові, оскільки він перебуває у відрядженні.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити