Оплата вихідних днів у відрядженні

Відповідно до ст. 121 КЗпП, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: 

• добові за час перебування у відрядженні;
• вартість проїзду до місця призначення і назад;
• витрати по найму жилого приміщення.

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Надалі все залежить від того, чи фактично працював працівник у вихідні дні у відрядженні, чи ні. 

Наприклад, працівника відряджено до іншого підприємства, у якого такий же графік роботи і теж 21 робочий день у місяці. Тоді відряджений працівник теж не працює у дні, які є вихідними на цьому підприємстві, і ці 4 дні він теж відпочиває.

Або інший приклад: працівника відряджено з метою закупівлі сільгосппродукції у населення і він робив такі закупівлі всі 10 днів відрядження, в тому числі і у 4 вихідних дня. Отже, в ці вихідні дні він працював.

Якщо працівник фактично працює у відрядженні у вихідні дні, тобто виконує завдання, поставлені йому у відрядженні

Питання оплати за роботу у вихідний день насамперед регулюється КЗпП, де, зокрема, зазначено:

• ст. 72 КЗпП - робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, яка обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.

Якщо прийняте рішення і керівником зафіксоване в наказі, що за роботу у вихідний день під час відрядження надається інший день відпочинку, то такий день відпочинку не підлягатиме оплаті. А от фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачуються як звичайний день у відрядженні. 

• ст. 73 КЗпП — робота у святковий день компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП, тобто у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Тому, якщо у наказі зазначено, що робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі, тоді вже інший вихідний день не надається. 

Крім того, така ситуація має бути врегульована Положенням про відрядження або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В зазначеній ситуації, в наказі не зазначено про оплату днів чи надання іншого дня відпочинку за час роботи працівника у вихідний день у відрядженні. Отже, якщо питання перебування працівників у відрядженні не врегулювано, тобто не передбачено, в який спосіб вони будуть виконувати гарантії, встановлені в ст. 107 та 121 КЗпП, то за всі дні без виключень, вказані в наказі про відрядження, їм належить виплата, не нижча їх середньої заробітку, тобто оплата проводиться за вимогою ч. 4 ст. 121 КЗпП.

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку №100).

Одночасно із зарплатою виплачуються і добові на загальних підставах.

Якщо працівник у відрядженні у вихідні дні відпочиває

Якщо працівник, перебуваючи у відрядженні у свої вихідні дні, відпочиває, тобто не виконує своїх трудових обов’язків (завдань, які були йому поставлені на час відрядження), то оплата за цей час йому не проводиться і компенсація за роботу в ці дні не виплачується.  Проте за ці дні виплачуються добові, оскільки він перебуває у відрядженні.