Звільнення працівників, які перебувають на окупованій території

Звільнення працівників, які не виходять на зв’язок

Нагадаємо, що Законом №2352 було внесено зміни до ч. 1 ст. 36 КЗпП, а саме доповнено, зокрема, підставою припинення трудового договору з працівником за п. 8-3: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Даний Закон набрав чинності 19 липня 2022 р.

Для припинення дії трудового договору за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП мають бути одночасно дотримані дві обов’язкові умови:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд;

2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Тобто, якщо працівник протягом 4 місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності, зазначені підстави припинення трудового договору не можуть застосовуватися.

При цьому, виходячи з необхідності виконання вимоги щодо відсутності працівника або інформації про нього 4 місяці підряд, не може вважатись виконанням цієї умови наявність кількох подібних періодів, які в сумі дорівнюють або перевищують 4 місяці.

Таким чином, звільнити працівників, які працювали на філії, що наразі розташована на окупованій території і не виходить на зв’язок, за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП роботодавець зможе при одночасному виконанні двох вищезазначених умов. А от відлік 4-х місяців потрібно починати з дати набрання чинності Законом №2352, тобто з 19 липня 2022 р. 

Враховуючи правила обрахування строків визначених ст. 241-1 КЗпП, звільнити працівників роботодавець зможе не раніше 19 листопада 2022 р., тобто 20 листопада 2022 р., оскільки Закон не має зворотної сили, та за умови, що до цієї дати працівник так і не дасть про себе знати. 

А так, весь час відсутності працівників роботодавець має табелювати літерним позначення «І» (інші причини не явки) або ж літерною позначкою «НЗ» (час відсутності працівника з невідомих причин).

Отже, виходячи зі ситуації, працівники не виходять на зв’язок вже більше 4-х місяців, при цьому, також дотримано обов’язкові умови, тож роботодавець має повне право звільнити працівників філії за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Дні, які підлягають компенсації

Час відсутності працівника на роботі з нез’ясованих причин чи інших причин неявок не дає права працівникам на стаж для надання днів щорічної основної відпустки, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону про відпустки.

Отже, немає законодавчих підстав для нарахування днів копменсації за невикористану відпустку за період, коли працівник не працював з інших причин, ніж передбачено ст. 82 КЗпП та ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Тож, працівники, які протягом року, не виходили на зв’язок, не мають права на дні щорічної основної відпустки. Дні, що підлягатимуть компенсації, визначаються за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки).

Тобто, якщо до війни у працівників були дні невикористаної щорічної відпустки, ото вони і підлягатимуть компенсації, а за період відсутності – днів не буде, відповідно і компенсувати немає чого.

Розрахунок компенсації

Згідно з абз. 6 п. 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового  періоду. 

Отже, час відсутності працівника з невідомих причин, про що є відмітка в табелі, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на дні щорiчної вiдпустки, а в подальшому на їх компенсацію та оплату. 

Тому при розрахунку компенсації за невикористану відпустку такі календарні дні потрібно виключити з розрахункового періоду.

Розрахунок самої ж компенсації не змінився, вона, як і раніше, розраховується за Порядком №100.

В даному випадку, у працівників розрахунковим періодом буде (якщо звільнення проводити березнем 2023 року) березень 2022-лютий 2023  і за цей період у працівників не було зарплати, тому згідно з абз. 2-4 п. 4 Порядку №100, тому розрахунок середньої зарплати  проводяться  з  установлених  їм в трудовому договорі  тарифної  ставки, посадового (місячного) окладу, а якщо оклад менше МЗП, то середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної  плати  на час  розрахунку.

Щоб розрахувати середню заробітну плату працівникам потрібно посадовий оклад чи мінімальну заробітну плату помножити на кількість місяців розрахункового періоду.

Строки розрахунку

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства  провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП).

Крім того, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні  та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47 КЗпП).

Сплата податків

Законодавство не містить змін щодо сплати податків із заробітної плати працівників під час війни.

Якщо звільнення працівників філії проводить підприємство, то філія не має окоемого балансу та не уповноважена окремо вести облік. Тому:

• ЄСВ - нараховування і сплату (перерахування) ЄСВ здійснює централізовано головне підприємство – юридична особа за своїм місцезнаходженням (підкатегорія ЗІР "201.04.01");
• ПДФО - юридична особа, утриманий ПДФО з зарплати працівників філії, перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (пп. 168.4.3 ПКУ);
• ВЗ - юридична особа перераховує військовий збір за працівників філії до бюджету за своїм місцезнаходженням (за місцем реєстрації), оскільки такий збір належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п. 12 ч. 2 ст. 29 БКУ).