Лікарняні в кінці дня звільнення: дії роботодавця

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №1105, страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) (ч. 1 ст. 15 Закону №1105).

Частиною 1 ст. 12 Закону №1105 визначено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Раніше (можна застосовувати й сьогодні) ФСС у листі від 10.09.2018 р. №6-14/Н-1231з-1589 з приводу оплати лікарняного, який настав в один день з відпрацьованим днем зазначав, що за відпрацьований день роботодавець повинен нарахувати працівнику зарплату. У даній ситуації, це і був останній робочий день працівника, який звільнився, а лікарняний відкритий в кінці робочого дня. Тож лікарняний підлягає оплаті з другого дня тимчасової непрацездатності. Але календарні дні лікарняного для нарахування допомоги визначаємо у звичайному порядку, тобто відлік починається з першого дня непрацездатності.

Як відомо, перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок роботодавця. Тож, маємо відпрацьований день, за який працівник отримав зарплату, отже, за цей день роботодавець лікарняні вже не оплачує. А решту 4 к.дні він вже не є працівником підприємства і роботодавець їх теж не оплачує.

Починаючи з шостого дня непрацездатності роботодавець має розрахувати допомогу та подати заяву-розрахунок до ПФУ, оскільки з 02.01.2023 р. уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві визначено Пенсійний фонд України.

А вже після отримання коштів - роботодавець перераховує їх уже звільненому працівнику та подає повідомлення про їх виплату до ПФУ протягом 30 днів.

Щодо оподаткування допомоги зазначимо:

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, які використовують найману працю та виплачують, зокрема, допомогу по тимчасовій непрацездатності (абз. 8 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).

А застрахованою особою є фізособа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Тож, після звільнення працівника роботодавець уже не виконує обов’язків страхувальника.

Отже, після звільнення працівника вже колишній роботодавець проводить йому нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, але ЄСВ на її суму не нараховує. Адже лікарняні не є виплатою за відпрацьований час та не входять до фонду оплати праці (пп. 3.1 та 3.3 Інструкції №5). Відповідно, і відображати лікарняний у додатку 1 об’єднаної звітності не потрібно.

Проте колишній роботодавець має утримати з суми лікарняного ПДФО (18%) та ВЗ (1,5%). Оскільки лікарняні нараховують особі, яка на момент їх нарахування вже не перебуває з підприємством у трудових відносинах, до загального оподатковуваного доходу їх уключають у складі інших оподатковуваних доходів (пп. 164.2.20 ПКУ). У додатку 4ДФ об’єднаної звітності  таке нарахування, виплату та сплату слід відобразити за ознакою доходу «127».