Звільнення останнім (не робочим) днем місяця

Чинне трудове законодавство не містить заборони щодо звільнення працівників у вихідний або святковий день. Але є деякі моменти.

При звільненні працівника має бути дотримана:

• ст. 116 КЗПП щодо проведення остаточного розрахунку в день звільнення (і жодним чином не напередодні);
• ст. 47 КЗпП щодо видачі копії наказу про звільнення та внесення за бажанням працівника належного запису про звільнення до паперової трудової книжки.  

Згідно з пп. 2.27 Інструкції №58 днем звільнення вважається останній день роботи. 

У ситуації, що розглядається, неділя не є робочим днем ані працівника, ані роботодавця, тому провести звільнення днем, який не є робочим днем працівника не можна! Оскільки бухгалтер не зможе в цей день провести остаточні виплати працівнику. В даному випадку доречно звільнити працівника в п'ятницю або понеділок, дотримуючись вищезазначених норм КЗпП. Жодних винятків щодо звільнення працівників під час дії воєнного стану немає.

Якби працівник працював за графіком і неділя була б для нього вихідним днем, проте робочим для підприємства, згідно графіку роботи, тоді працівника можна було б звільнити, не порушуючи законодавство, та дотримуючись при цьому ст. 116 КЗпП, де зокрема зазначено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

А звільняти у вихідний день варто лише тоді, коли підприємство зможе забезпечити дотримання цих гарантій саме у вихідний день (зокрема, коли працівники кадрової служби та бухгалтерії теж працюють за графіком і є можливість видати працівникові всі документи безпосередньо в день звільнення).

Тож, щоб дотриматися всіх організаційно-правових гарантій, зокрема й щодо видачі в день звільнення трудової книжки (якщо вона зберігається на підприємстві) та копії наказу про звільнення, варто попросити працівника переписати заяву та зазначити дату звільнення 29.07.22 р.

У разі відмови працівника переписувати заяву, наказ на звільнення буде виданий 29.07.22 р., а звільнення проведено 31.07.22 р., іншу дати зазначити не можна, тому що тут підстава - заява, в якій зазначено дату, з якої працівник бажає звільнитися. Оскільки ініціатором звільнення був працівник, то остаточний розрахунок можна провести п’ятницею, 29.07.22 р., і в цей день видати йому копію наказу та трудову книжку, якщо вона зберігалася на підприємстві. 

Зауважимо, що таких ситуацій потрібно уникати, особливо якщо працівник звільняється за угодою сторін за п. 1 ст. 38 КЗпП. Оскільки це тягне за собою фінансову відповідальність підприємства за порушення інших норм трудового законодавства, у розмірі 1 МЗП, за повторне порушення протягом року – 2 МЗП за кожне таке порушення (абз. 9 та абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП). 

То ж, якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, останній має видати її працівнику належним чином оформивши. У випадку, якщо працівник не з’явився у день розрахунку на підприємство, трудова книжка та копія наказу має надсилатися на вказану адресу у заяві, окрім випадку, якщо працівники перебувають за кордоном.

Зазначимо, що абз. 4 п. 37 Правил №270 у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, трудові книжки. 

Тому працівник, який перебуває за кордоном, отримати копію наказу та трудову книжку не зможе, а надсилати поштою заборонено. Тому про це складається акт (довільної форми) про неможливість видачі трудових книжок та копій наказів через відсутність працівників в Україні. Отримати трудові книжки працівники зможуть після повернення додому, особисто звернувшись до роботодавця чи її можна надіслати на надану в заяві поштову адресу.