За основним місцем роботи хворіємо, за сумісництвом працюємо: чи можливо?

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону №1105, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а починаючи з шостого дня за рахунок коштів Фонду.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору, за яку роботодавець виплачує заробітну плату (ст. 1 та ст. 21 Закону про оплату праці).

Згідно з п. 2 ст. 23 Закону №1105, застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Таким чином, одночасно виплата заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності законодавством не передбачено, оскільки виплата допомоги є компенсацією втрати заробітку у разі настання страхового випадку. Тому такий працівник, за дні, відпрацьовані під час тимчасової непрацездатності, може отримати або заробітну плату, або допомогу з тимчасової непрацездатності.

Отже, не потрібно допускати ситуацію, коли працівник за основним місцем роботи хворіє, а за сумісництвом працює. Але якщо таке сталося, і комісія (уповноважений) із соціального страхування по підприємству вчасно це з’ясує, то може прийняти рішення, що це є порушенням режиму та відмовити в призначенні такої допомоги.

А якщо комісія (уповноважений) цього не з’ясує і допомогу працівнику виплатять, то згодом це виявить Фонд. А за це законодавством передбачено відповідальність (у вигляді накладання штрафу) як роботодавця, так і працівника, як за порушення законодавства про оплату праці та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема, порядку використання цільових коштів та незаконне їх отримання. 

Тобто роботодавець, який порушив порядок використання страхових коштів, зобов'язаний буде відшкодувати Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів і заплатити штраф у розмірі 50% цієї суми (ч. 6 ст. 15 Закону №1105).