Статтею 127 КЗпП та ст. 22 Закону про відпустки передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Водночас, у ч. 2 і ч. 3 ст. 22 Закону про відпустки наведено перелік випадків, коли вказане відрахування не проводиться. До таких випадків відноситься звільнення працівника з роботи у зв’язку з:
- призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
- переведенням працівника за його згодою до іншої установи або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
- відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
- змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням установи, скороченням чисельності або штату працівників;
- виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
- нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
- поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- направленням на навчання;
- виходом на пенсію.
Також відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадиться у разі смерті працівника.
При остаточному розрахунку при звільненні працівника необхідно обчислити суму відпускних, яку було нараховано за дні невідпрацьованого ним періоду. Потім із зарплати за відпрацьований поточний місяць утримати суму незароблених відпускних.
Зверніть увагу, що не потрібно заново визначати середньоденну зарплату, виходячи з нового розрахункового періоду. Для розрахунку беруть той середньоденний заробіток, який застосовували під час нарахування відпускних.
Отже, якщо за фактом працівник був у відпустці більше, ніж заробив, то:
1) Знаходимо норму, тобто "зароблені" дні відпустки;
2) Розраховуємо дні відпустки, використані надміру: "незароблені" дні відпустки = дні, які працівник фактично відгуляв – "зароблені" дні;
3) Визначаємо суму утримань: надміру використані дні множимо на середньоденну заробітну плату.
4) Сторнуємо суму зайве нарахованих відпускних, а також суми ЄСВ та утримань із зазначених сум.
Після цього працівник буде «винен» підприємству зайво виплачену чисту суму відпускних за 20 днів, яка може бути компенсована за рахунок нарахування йому зарплати за відпрацьовані дні перед звільненням або внесена ним у касу/на рахунок роботодавця, якщо суми зарплати буде недостатньо. Суми сплачених до бюджету ПДФ, військового збору та ЄСВ будуть враховуватись як переплата роботодавця, яка може бути врахована при виплаті зарплати за наступні періоди.
З метою оформлення утримання надміру використаних відпускних під час остаточного розрахунку при звільненні треба скласти:
- розрахунок у вигляді бухгалтерської довідки;
- наказ керівника про утримання відпускних при звільненні працівника. Також треба ознайомити працівника письмово з розрахунком суми, яка належить йому до виплати при звільненні, зокрема, й з самим утриманням відпускних (ст. 116 КЗпП).
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити