Стаття 15 Угоди з Німеччиною у 2026 році: право роботодавця на застосування (аудіоверсія)

Повне питання

У січні 2026 року підприємство уклало трудовий договір із працівницею - громадянкою України, яка з березня 2022 року постійно проживає на території Німеччини та має робочу візу для кваліфікованих спеціалістів та виконує трудові обов’язки дистанційно з території Німеччини із використанням обладнання підприємства. Як фізична особа - підприємець в Україні вона не зареєстрована. Центр життєвих інтересів працівниці знаходиться у Німеччині. Відповідно до законодавства Німеччини працівницю визнано податковим резидентом Німеччини у 2026 році, що підтверджується сертифікатом податкового резидентства. Також передбачається, що у 2026 році працівниця перебуватиме на території Німеччини понад 183 дні. Резидент України не має постійного представництва на території Федеративної Республіки Німеччина.

Питання

1. Чи може підприємство як податковий агент за наведених умов самостійно застосовувати статтю 15 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України №449/95-ВР від 22.11.1995 р., яка набрала чинності 04.10.1996 р.? 

Відповідь

Порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено ст. 103 ПКУ, згідно з якою особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України, якщо нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу та є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Водночас, пп. 103.4 ПКУ передбачає, що підставою для застосування міжнародного договору є надання нерезидентом довідки (сертифіката), яка підтверджує його статус податкового резидента відповідної держави.

У наведеній ситуації працівниця: постійно проживає на території Німеччини; перебуває там понад 183 дні; має центр життєвих інтересів у Німеччині; визнана податковим резидентом Німеччини відповідно до законодавства Німеччини; надала сертифікат податкового резидентства Німеччини. 

Відповідно до ст. 15 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування заробітна плата та інші подібні винагороди, що отримуються резидентом однієї Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, оподатковуються лише у цій державі, якщо робота за наймом здійснюється в цій державі.

Оскільки працівниця фактично виконує трудові обов’язки дистанційно на території Німеччини, саме Німеччина є державою, де здійснюється робота за наймом у розумінні ст. 15 Угоди.

Таким чином, за умови наявності належним чином оформленого сертифіката податкового резидентства Німеччини підприємство як податковий агент має право самостійно застосувати положення ст. 15 Угоди при виплаті заробітної плати такій працівниці.

Водночас слід враховувати, що застосування міжнародного договору можливе виключно за умови документального підтвердження: податкового резидентства Німеччини; фактичного виконання трудових обов’язків на території Німеччини; відсутності постійного представництва підприємства у Німеччині. 

Крім того, доцільно забезпечити належне документальне оформлення дистанційного режиму роботи, зокрема: трудового договору; наказу про дистанційну роботу; підтвердження місця виконання роботи; документів щодо перебування працівниці на території Німеччини. 

За таких умов доходи у вигляді заробітної плати можуть підлягати оподаткуванню у Німеччині відповідно до положень Угоди, а підприємство має право не утримувати ПДФО в Україні в частині, на яку поширюється дія міжнародного договору.

 Висновки

1. Підприємство має право самостійно застосувати положення ст. 15 Угоди між Україною та Німеччиною про уникнення подвійного оподаткування за наявності сертифіката податкового резидентства Німеччини; 

2. Оскільки працівниця фактично виконує роботу дистанційно на території Німеччини, право оподаткування заробітної плати відповідно до Угоди належить Німеччині;

3. Для застосування міжнародного договору необхідно документально підтвердити: податкове резидентство Німеччини; виконання роботи на території Німеччини; відсутність постійного представництва підприємства у Німеччині;

4. За належного документального оформлення підприємство має право не утримувати ПДФО в Україні із заробітної плати такої працівниці в частині, на яку поширюється дія Угоди.