Зберігання службових авто за місцем проживання працівників

Згідно з пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема, у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

При цьому, податківці зазначали, що проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язано із виконанням ним трудових функцій та не підпадає під дію КЗпП.

Однак, в даному випадку ми маємо дещо іншу ситуацію. Зокрема, у запитанні зазначається, що працівники не просто використовують службовий автомобіль, щоб дістатись на роботу та з роботи, а фактично здійснюють його доставку до місця зберігання, та з місця зберігання до підприємства. А це вже цілком відповідає трудовій функції, оскільки фактично виходить, що це є обов'язком працівника доставити автомобіль до місця його зберігання в кінці робочого дня, та з місця зберігання до підприємства на початку наступного дня.

Тому вважаємо, що в даному випадку податкових наслідків (зокрема ПДФО, ВЗ, ПДВ та доходу) в зв'язку з цим не виникає. Проте це необхідно документально обґрунтувати. Крім того вважаємо, що не виникне і податкових наслідків щодо використаного на таку поїздку пального, оскільки фактично прибуття авто до місця зберігання в позаробочий час і назад є використанням його у господарській діяльності підприємства.

Які документи необхідно оформити?

Перш за все варто оформити наказ директора, в якому зазначити про закріплення певного автомобіля за конкретним працівником (або декількома працівниками). У цьому наказі також варто передбачити, яку відповідальність несе працівник за такий автомобіль. Крім того цим же наказом можна і визначити місце паркування автомобіля в позаробочий час (в даному випадку за місцем проживання працівника, однак такого формулювання краще уникати і зазначити лише, наприклад, адресу).

Також не зайвим буде вказати, що паркування автомобіля за вказаною адресою здійснюється в зв'язку з тим, що підприємство не має відповідних місць для паркування та забезпечення безпечного зберігання авто в позаробочий час.

Це і буде підставою вважати, що дорога працівника на службовому авто до місця проживання є виконанням ним трудової функції, а не додатковим благом.

Окремий договір відповідального зберігання авто в даному випадку, вважаємо, що складати не потрібно, оскільки наказом і так передбачається відповідальність працівника за такий автомобіль, а також обов'язок доставляти його до місця зберігання в поза робочий час, та з такого місця на початку наступного робочого дня. Достатньо буде скласти акт приймання-передачі такого авто працівнику.

По-друге, працівник підприємства при використанні автомобіля має складати первинний документ, який би підтверджував, що автомобіль використовується саме в діяльності підприємства. Таким документом може бути, наприклад, подорожній лист. Наразі наказ Держкомстату №74, щодо затвердження форми подорожнього листа скасовано, але підприємство може й надалі продовжувати користуватися звичною формою подорожнього листа або ж розробити власну форму, взявши, скажімо, за основу скасовану типову. Також форму первинного документа для обліку роботи транспортного засобу можна розробити самостійно. Головне, щоб такий подорожній лист мав всі обов’язкові реквізити, зазначені в п. 2.4 Положення №88, а також всі показники, що потрібні для ведення обліку роботи транспорту та використання пального (зокрема, показники спідометру та залишки пального на початок і кінець облікового періоду, за який складається подорожній лист, відомості про пробіг, заправку і витрати пального тощо). Як правило, ці моменти прописують в окремому наказі (розпорядженні) директора, яким затверджують форму.

Таким чином, на підставі даних у подорожньому листі (зокрема, показники спідометру із зазначенням цілі поїздки) підприємство підтверджує, що автомобіль працівником використовувався для виконання трудової функції (в тому числі і доставка авто до місця його зберігання у позаробочий час та з такого місця).

І на сам кінець зауважимо, що при обранні такого методу документального оформлення важливим є відсутність у колективному договорі з працівником умови щодо надання йому службового автомобілю для поїздки з/на місце роботи та з/до дому. Тобто варто подбати, щоб з інших первинних документів податківці не змогли зробити висновку, що працівник використовує авто, щоб дістатись на роботу та з роботи, а не доставляє авто до місця його зберігання і назад на підприємство (інакше у підприємства виникнуть податкові наслідки, які ми розглядали тут).