Головна Усі консультації Праця та соціальний захист Трудові відносини

Працівник йде на строкову військову службу: дії роботодавця

Працівника призивають на строкову військову службу. Чи можна його звільнити? Якщо ні, то які звіти подавати? Як потрібно розрахувати йому середню зарплату? Що робити в такому випадку, якщо працівник відслужить, підприємство рік йому виплатить, а потім він звільниться?

Гарантії працівника-строковика

Частиною 3 ст. 119 КЗпП гарантії щодо збереження робочого місця, посади і середнього заробітку на підприємстві поширюються на осіб, які залучаються на:

  • строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу та військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період;
  • військову службу за контрактом, у тому числі шляхом оформлення нового контракту, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

 

На замітку!

Особливий період в Україні діє, починаючи із 17 березня 2014 року, і продовжує діяти сьогодні (лист ВСУ від 13.07.2018 р. №60-1543/0/2-18).

 

Зазначена норма передбачає, що між роботодавцем та працівником, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зберігаються трудові відносини, а працівник лише звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків на визначений у ст. 119 КЗпП строк. Якщо працівник після закінчення зазначеного періоду не почне виконувати виробничі або посадові обов'язки, трудові відносини з ним мають бути припинені.

Багатьох роботодавців непокоять питання заборони звільнення працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Така заборона поширюється на випадки звільнення працівників за ініціативою роботодавця (крім ліквідації підприємства, установи, організації). А це говорить про те, що якщо з працівником, який збирається на військову службу за контрактом, було укладено строковий трудовий договір, то закінчення таких трудових відносин не є ініціативою роботодавця, і тому такий вид звільнення не є порушенням ст. 119 КЗпП.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, однією з підстав припинення трудового договору є закінчення його строку (якщо договір був укладений на визначений строк або на час виконання певної роботи). Укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами у трудовому договорі строк. Тож у разі закінчення строку трудового договору, укладеного з працівником, його дія може бути припинена (лист Мінсоцполітики від 11.01.2016 р. №11/13/84-16).

Тож, або такого працівника-строковика можна звільнити за власним бажанням самого працівника, або ж після закінчення строкового трудового договору, якщо такий був укладений.

Втім, відмітимо, якщо строк служби збіг, а особливий період закінчився, і працівник вирішив продовжити військову службу на умовах контракту, це кваліфікуватиметься як вступ на військову службу на професійній основі. У таких випадках працівник підлягає звільненню на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.

 

Підтвердження початку строкової служби

Гарантії зберігаються до дня, що настає за днем їх взяття на облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у випадку закінчення ними лікування в медичних установах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Початком проходження військової служби працівника вважається день (ст. 24 Закону №2232) зарахування до списків особового складу військової частини — для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у т. ч. військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

 

Табель робочого часу

У табелі обліку робочого часу за дні відсутності працівника на робочому місці ставиться позначка «IН» (код 22), тобто «інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов'язків, допризовна підготовка, військові збори і т. ін.)». Якщо роботодавець не має документів, що підтверджують відсутність працівника, у табелі обліку використання робочого часу такий час позначається умовним позначенням «НЗ» — неявка з нез'ясованих причин.

 

Розрахунок середнього заробітку

Для обчислення середнього заробітку мобілізованому працівнику потрібно брати виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому працівника призвали на строкову службу (абз. 3 п. 2 Порядку №100).

 

Запис до трудової книжки

Не потрібно заносити до трудової книжки  відомості у випадку мобілізації працівника чи призову на строкову військову службу під час перебування у трудових відносинах (див. тут).

 

Оподаткування середнього заробітку

Оподаткування доходів фізосіб регламентується розділом IV ПКУ, пп. 164.2.1 ПКУ якого передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді зарплати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно із пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді зарплати.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, нарахований (виплачений) роботодавцем дохід у вигляді середнього заробітку працівнику, призваного на строкову військову службу, оподатковується ПДФО (18%), військовим збором (1,5%) та є базою нарахування єдиного внеску (22%).

 

ПСП строковика

Згідно з пп. 169.2.3 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до зарплати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді грошового чи майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

Таким чином, якщо працівник, який знаходиться на строковій військовій службі за контрактом, отримує зарплату (середній заробіток) та одночасно грошове чи майнове (речове) забезпечення військовослужбовця, що виплачуються з бюджету, юрособа-роботодавець під час нарахування зарплати не має права на застосування податкової соціальної пільги.

 

Форма №1ДФ

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку №4, доходи у вигляді середньої зарплати, нарахованої та виплаченої роботодавцем працівникам, призваним на строкову військову службу, зазначаються в формі №1ДФ за ознакою доходу «101».

Такі доходи необхідно включати до розділу ІІ цієї форми в загальну суму нарахованих доходів працівникам та утриманого й перерахованого до бюджету військового збору.

 

Звіт з ЄСВ

Сума нарахованого середнього заробітку у звітному місяці працівнику, призваному на строкову військову службу, відображається в таблицях 1 та 6 звіту з ЄСВ.

У місяці призову на працівника в таблиці 6 цього звіту може бути заповнено кілька рядків на:

  • середню зарплату за період служби (з кодом категорії застрахованої особи «47»);
  • заробітну плату за відпрацьований час;
  • середню зарплату після призову або мобілізації;
  • додаткову базу для основного працівника — неінваліда, коли сума середньої зарплати за період служби і зарплати за відпрацьовані дні не перевищує мінімальної зарплати в такому місяці.

Інший випадок, коли працівник весь місяць перебував на службі, тоді щодо такого працівника може бути заповнено два рядки на:

  • середню зарплату за період служби (з кодом категорії застрахованої особи «47»);
  • додаткову базу для основного працівника — неінваліда, коли сума середньої зарплати за період служби не перевищує мінімальної зарплати в такому місяці.

 

Щодо компенсації роботодавцям середнього заробітку

З 1 січня 2016 року відшкодування виплаченого середнього заробітку роботодавцям скасовано. На даний час роботодавець самостійно сплачує середній заробіток означеним працівникам без жодної компенсації від держави. У законодавстві немає ніяких гарантій чи обов’язку щодо відшкодування роботодавцю працівником виплаченого йому середнього заробітку за час строкової служби, якщо після повернення на роботу він бажає звільнитися.

 

Відповідальність

За недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці – а це порушення ст. 119 КЗпП та звільнення працівника, який пішов на строкову службу, передбачено застосування щодо суб’єкта господарювання штрафної санкції у десятикратному розмірі мінімальної зарплати (41730 грн у 2019 році) за кожного працівника щодо якого вчинено порушення (ст. 265 КЗпП). Детально див. тут.  А про штрафи за невиплату середнього заробітку мобілізованим працівникам ми детально писали тут.

Також у пригоді стануть матеріали туттут та тут>>

Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників електронного або паперового «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, перейшовши за посиланням;  вартість мінімального пакету «Мій асистент» становить лише 36 грн на місяць.

Дякуємо за розуміння.

Автор:
Катерина Калашян
Джерело
«Дебет-Кредит»
Рубрика:
Праця та соціальний захист / Трудові відносини
Теги:
1-ДФ , Відповідальність , Єдиний соціальний внесок , Звітність , ПДФО , Пільги , Трудові відносини , Військовий збір

Коментарі: 1

Новини по темі

Консультації по темі