Відповідно до ст.56 КЗпП, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. В той же час, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Таким чином, працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня або тижня, на загальних підставах мають право на щорічну відпустку повної тривалості ( мінімально – 24 календарні дні).
Що стосуються власне розрахунку середньої зарплати в такому випадку, то абзацом 6 п. 2 Порядку №100 встановлено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, решта днів, окрім робочих, а також святкових та неробочих (ст.73 КЗпП) є вихідними. А отже, немає підстав виключати зазначені дні з розрахункового періоду при обчисленні відпусткових.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись