Відповідно до ст.56 КЗпП, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. В той же час, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Таким чином, працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня або тижня, на загальних підставах мають право на щорічну відпустку повної тривалості ( мінімально – 24 календарні дні).
Що стосуються власне розрахунку середньої зарплати в такому випадку, то абзацом 6 п. 2 Порядку №100 встановлено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, решта днів, окрім робочих, а також святкових та неробочих (ст.73 КЗпП) є вихідними. А отже, немає підстав виключати зазначені дні з розрахункового періоду при обчисленні відпусткових.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити