Невчасно виплачена компенсація: наслідки та оподаткування

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ст. 116 КЗпП).

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки в разі звільнення працівника йому виплачується зокрема грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Тобто, день звільнення працівника 30.11.2021 р. був останнім робочим днем працівника в який і потрібно було провести всі належні йому виплати: зарплату за листопад та компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).

Для розрахунку середнього заробітку потрібно скористатися Порядком №100. 

Середня заробітна плата обчислюється виходячи  з  виплат  за  останні два календарні місяці роботи, що передують  місяцю,  в  якому  відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата. 

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, працівник не працював, середня   заробітна  плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 2 та абз. 3 Порядку №100).

На практиці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Отриманий результат множиться на кількість робочих днів починаючи з дня після звільнення до дня фактичного розрахунку.

Оподаткування компенсації за невикористану відпустку

Що стосується оподаткування суми компенсації нарахованої з запізненням, вже після звільнення, зазначимо.

Суми компенсації за невикористану відпустку з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, тому роботодавець оподатковує її на загальних підставах у тому місяці, коли були нараховані, Тож, з грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки потрібно утримати ПДФО (п. 164.2.1 ПКУ)  та ВЗ (пп. 1.2 п. 16-1 підр.10 р. XX ПКУ).

Нараховані кошти працівнику за невикористану відпустку зазначаються у відповідному місяці кварталу Додатку 4ДФ об’єднаної звітності за ознакою доходу «127», оскільки виплата відбулася після звільнення працівника, а у графі 8 зазначити дату звільнення працівника.

У разі нарахування та виплати підприємством суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненому працівнику, єдиний внесок на такі суми не нараховується, оскільки суми зазначеної грошової компенсації є платою за невідпрацьований час, а підприємство не має обов'язку страхувальника щодо звільненого працівника. Відповідно вона не знайде свого відображення в Додатку 1 об’єднаної звітності.

Аналогічна думка зазначена у листі Офісу ВПП ДФС від 15.02.2019 р. №557/ІПК/28-10-27-01-11.

Оподаткування середнього заробітку за час затримки

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування ПДФО у складі інших оподатковуваних доходів згідно з пп. 164.1.20 ПКУ. 

Нарахований середній заробіток працівнику також підлягає відображенню у відповідному місяці кварталу Додатку 4ДФ об’єднаної звітності за ознакою доходу «127». Крім того, з такої суми слід утримати й ВЗ.

Відшкодування,  нараховані  працівникам  за  час  затримки розрахунку при звільненні згідно з п. 5 розділу І Переліку №1170 включається до виплат на які ЄСВ не нараховується. Тож, в Додатку 1 об’єднаної звітності не відображається.