Середня зарплата за затримку остаточного розрахунку за рішенням суду

Відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч. 1 ст. 116 КЗпП).

Із запитання виходить, що остаточний розрахунок із звільненим працівником відбувся з порушенням терміну виплати, через що працівник звернеться до суду за захистом своїх прав. 

Звертаємо увагу, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (ч. 1 ст. 233 КЗпП).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117 КЗпП).

Оскільки рішення суду було прийнято на користь працівника, роботодавцю доведеться виплатити визначену суму середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку.

Згідно з пп. 164.2.20 ПКУ, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування ПДФО як інші оподатковувані доходи. Про це зазначено також у листі ДФС від 09.06.2016 р. №12817/6/99-99-13-02-03-15.

Крім того, відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ця сума є об'єктом оподаткування військовим збором.

Отже, виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов’язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Крім того, підприємство, як податковий агент, при виплаті такого доходу повинен відобразити його в Додатку 4ДФ квартальної звітності за ознакою доходу "127".  

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено Переліку №1170. Тож, згідно з п. 5 розділу I Переліку №1170 та п. 3.9 Інструкції №5 встановлено, що відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не є базою нарахування ЄСВ. Оскільки нарахувань ЄСВ на таку виплату немає, то й у Додатку 1 квартальної звітності вона не відображатиметься.

Із питання також виходить, що в судовому рішенні була зазначена конкретна сума до виплати. Дане судове рішення було передано на виконання до ДВС, якій підприємство перерахувало зазначену суму без утримання податків, яка, своєю чергою, перерахувала ці суми працівнику.

Проте роботодавець мав спочатку утримати ПДФО та ВЗ і вже суму, яка залишилася після сплати податків, перерахувати на ДВС. Оскільки податки не було утримано, то роботодавець має їх нарахувати та сплатити за власний рахунок. Щоб правильно сплатити податки потрібно на вже виплачену суму середньої "накрутити зверху" податки, тобто виплачену суму помножити на 1,242236 (100 : (100 - 19,5)), а потім з отриманої суми (яка і буде базою для нарахування податків) утримати ПДФО та ВЗ, які потрібно сплатити до бюджету та відобразити в Додатку 4ДФ за ознакою "127".