Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У листі Мінсоцполітики від 13.10.2004 р. №36-298 зазначається, що підприємствам заборонено приймати працівників на умовах сумісництва, якщо у них немає основного місця роботи. Проте в іншому листі від 25.05.2015 р. №198/06/186-15 повідомляється, що у роботодавця немає обов’язку перевіряти факт укладання та припинення трудового договору за основним місцем роботи.
Проте рекомендуємо отримати від працівника інформацію щодо основного місця роботи. Оскільки відповідно до пп. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу. А згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізособам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Тобто ЄСВ суміснику до мінімального внеску донараховувати не потрібно.
Відповідно до ст. 102-1 КзпП та ст. 19 Закону про оплату праці працівники, які працюють за сумісництвом, одержують зарплату за фактично виконану роботу. Це означає, що додаткових обмежень щодо оплати праці не має і фактично суміснику оплачується виконана робота згідно з табелем обліку робочого часу. Можна встановити режим роботи 2 години на день, 1 година на день тощо. Оплата відбувається пропорційно відпрацьованому часу. Таким чином, встановивши режим неповного робочого дня або часу, витрати на оплату праці можна скоротити.
Виплата зарплати один раз на місяць
Відповідно до ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Виплата заробітної плати працівникам не у встановлені ст. 115 КЗпП строки може бути розцінено як порушення трудового законодавства і, відповідно, призведе до накладання штрафу у розмірі 3 мінімальних зарплат при порушенні строку виплати більш як за один місяць (ст. 265 КЗпП), а також адмінштрафу відповідно до ст. 41 КпАП (510 – 1700 грн). Порушення строку виплати зарплати менше ніж за один місяць, зокрема, якщо практикується виплата зарплати один раз на місяць, кваліфікується як «порушення інших вимог трудового законодавства» та карається штрафом у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (ст. 265 КЗпП).
Щодо виплати зарплати один раз на місяць також читайте тут>>
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
