Податок на прибуток-2026: коригування після скасування ПК з ПДВ (аудіоверсія)

Рішення суду як доказ нереальності господарських операцій  

Рішення суду, що вступило в законну силу є обов’язковим для виконання, а обставини встановлені ним не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 129-1 Конституції України, ч. 4 ст. 78 КАСУ).

При цьому, податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ (ч.1 ст.16 Закону «Про інформацію»). Збір податкової інформації регламентується ст.72 ПКУ.

За наших обставин рішенням суду встановлена нереальність господарських операцій між ТОВ та його контрагентом, а також фактична відсутність первинних документів, внаслідок її невідповідності вимогам ст. 9 Закону №996 (не розкриття змісту господарських операцій).

Враховуючи вищевикладене вказане судове рішення може бути визначене як податкова інформація для формування запиту на підставі абз.1 пп.73.3.1 ПКУ. Більш того контролюючий орган має законні підстави використати вказані факти як під час встановлення заниження фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток, шляхом невизнання витрат по взаємовідносинам з контрагентом у визначений період, в межах перевірки з податку на прибуток, так й під час оскарження майбутнього донарахування в судовому порядку. 

Податок на прибуток

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені ПКУ (пп.134.1.1 ПКУ).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами (пп.44.1 ПКУ). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 Закону №996). 

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (пп.7 НП(С)БО 16).

Таким чином показники декларації з податку на прибуток підприємств формуються за результатами належного податкового та бухгалтерського обліку, який здійснюється на підставі первинних документів, які відображають фактично здійснені господарські операції. При цьому, право платника на віднесення витрат до податкового обліку виникає виключно за умови фактичного здійснення господарської операції, пов'язаної з придбанням товарів, робіт або послуг.

Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлений факт відсутності господарських операцій, а найголовніше не відповідність первинних документів вимогам Закону №996, підстави для відображення в бухгалтерському обліку у складі витрат сум по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у визначений період відсутні.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток може виникнути тільки в тому випадку, якщо підприємством суми за нереальними операціями віднесені до складу витрат звітного періоду та за вказаний період подано податкову декларацію з податку на прибуток. 

Дії платника податків

У разі якщо платником податків встановлено, що нереальні господарські операції вплинули на об’єкт оподаткування податку на прибуток, платник податків має можливість подати уточнюючий розрахунок до почату проведення перевірки або зазначити відповідні уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Керуючись приписами пп.69.38 підрозділу 10 розділу XX ПКУ платник податків звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій і пені за ст.50 ПКУ.

В свою чергу, як вже зазначалось контролюючий орган за окреслених обставин має всі законні підстави для виходу на перевірку та донарахування податкових зобов’язань. Слід звернути увагу, що у разі сплати грошового зобов’язання за податковим повідомленням – рішенням протягом 30 днів з його отримання штрафні санкції за таким повідомленням – рішенням вважаються скасованими, а пеня не нараховується (пп.69.37 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Висновки

• Встановлення факту нереальності господарських операцій в судовому порядку не дорівнює заниженню об’єкту оподаткування податку на прибуток підприємств;
• Заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток виникає, якщо підприємством суми за нереальними операціями віднесені до складу витрат звітного періоду та за вказаний період подано податкову декларацію з податку на прибуток;
• Платник податків може подати уточнюючий розрахунок або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за період в якому вони були виявлені.