Витрати на маркетингові послуги нерезидента, що має офшорний статус, не є податковими

Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» слід розуміти нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента (п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 161.2 цієї статті у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо чи через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у разі, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень п. 161.3 ст. 161 цього Кодексу.

Таким чином, у разі якщо підприємство виплачує кошти постійному представництву нерезидента, що має офшорний статус за надану маркетингову послугу, то такий платник податку не має права відобразити у складі своїх витрат суму коштів, сплачену за такі послуги.