ПДВ 20% за товар без вивезення у 2026 році: ризики та облік заборгованості (аудіоверсія)

ПДВ при невивезенні товару нерезидентом

Отриману від нерезидента передоплату за харчовий ароматизатор, який за первісними домовленостями підлягав експорту, підприємство правомірно не оподатковувало ПДВ на дату отримання коштів, керуючись приписами п. 187.11 ПКУ. Водночас ставка ПДВ 0% застосовується виключно до операцій із фактичного вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, що підтверджується належно оформленою митною декларацією (пп. 195.1.1, п. 187.1 ПКУ).

У цій ситуації експортна митна декларація не оформлювалася, товар не перетинав митний кордон України, а покупець письмово відмовився від його вивезення через закінчення строку придатності. Відповідно, підстави для застосування нульової ставки ПДВ повністю відсутні.

Оскільки сторони оформлюють передачу товару на митній території України (зокрема актом приймання-передачі для подальшої утилізації за дорученням покупця), операція визнається постачанням товарів на території України та є об’єктом оподаткування ПДВ за основною ставкою 20% згідно з п. 185.1 та пп. «а» п. 193.1 ПКУ (для харчових ароматизаторів за кодами УКТ ЗЕД 3302 або 2106 пільги чи знижені ставки не передбачені).

Дата виникнення зобов'язань та податкова накладна

Спеціальна норма п. 187.11 ПКУ звільняє експортний аванс від ПДВ лише за умови реального експорту. Якщо ж статус операції остаточно змінюється на внутрішнє постачання, діє загальне правило «першої події» за п. 187.1 ПКУ.

Тут виникає важливий податковий нюанс щодо дати виникнення зобов'язань:

Основна позиція (на дату оформлення домовленостей/акта)

За аналогією з роз’ясненнями ДПС (зокрема підхід у ЗІР категорії 101.15), зміна напряму використання передоплати оформлюється документально. Якщо сторони фіксують відмову від експорту та передачу ароматизатора в Україні складанням акта приймання-передачі / додаткової угоди, податкові зобов'язання доцільно визнавати на дату оформлення такого документа.

Фіскальний ризик (дата переходу права власності)

Оскільки право власності формально перейшло до нерезидента ще 4 місяці тому, контролери під час перевірки можуть стверджувати, що операція постачання на території України фактично відбулася ще на дату первинної відвантажувальної або складської розписки, якщо товар вибув із розпорядження продавця. Тому сторонам критично важливо зафіксувати в додатковій угоді та акті, що остаточне постачання (передача товару та виконання замовлення на території України) відбувається саме на дату складання акта приймання-передачі.

На операцію складається та реєструється податкова накладна:

• тип причини — «02» (складена на постачання неплатнику);
• найменування покупця — «Неплатник»;
• умовний ІПН покупця — 100000000000.

Визначення бази оподаткування (правило мінбази)

Якщо сторони в додатковій угоді погодили, що раніше отримана валютна сума є остаточною вартістю товару з урахуванням ПДВ, податок обчислюється розрахунковим шляхом «зсередини» за формулою:

ПДВ=Договірна вартість×20 : 120​

Водночас слід пам'ятати про вимогу абзацу другого п. 188.1 ПКУ: база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижчою за ціну їх придбання, а для самостійно виготовлених товарів — не нижчою за звичайну ціну (собівартість). Якщо через втрату придатності сторони зменшили ціну ароматизатора нижче його собівартості/ціни придбання, підприємству доведеться скласти другу зведену податкову накладну з типом причини «15» на суму перевищення мінбази над фактичною ціною постачання.

Облік суми ПДВ: чи виникає дебіторська заборгованість?

Якщо договором чи додатковою угодою не передбачено обов’язку нерезидента додатково перерахувати підприємству суму українського ПДВ, жодної дебіторської заборгованості за нерезидентом на суму 20% не виникає в принципі.

Відповідно, списувати податок як «сумнівну» чи «безнадійну» заборгованість не можна, оскільки для цього немає самого об'єкта обліку — права фінансової вимоги (п. 4 НП(С)БО 10).

У бухгалтерському обліку операція відображається залежно від договірних умов:

1.   Якщо сума авансу визнана остаточною ціною з ПДВ:

• на дату складання акта визнається дохід від реалізації: Дт 362 (377) Кт 702;
• одночасно нараховується ПДВ із доходу: Дт 702 Кт 641/ПДВ;
• зараховується раніше отримана валютна передплата: Дт 681 Кт 362 (377).

У такому разі ПДВ просто зменшує дохід від продажу (чистий дохід), не формуючи жодної заборгованості покупця.

2.   Якщо контрактна ціна не покриває ПДВ і податок нараховується підприємством «зверху» за власний кошт:

• нарахування податкових зобов'язань відображається у складі інших операційних витрат: Дт 949 Кт 641/ПДВ. Дебіторська заборгованість тут також не виникає.

3.  Коли виникає заборгованість (окремий випадок):

Тільки якщо в контракті або додатковій угоді прямо встановлено: «Покупець зобов'язаний компенсувати продавцю суму нарахованого ПДВ у розмірі 20%», у продавця виникає право грошової вимоги: Дт 377 Кт 641/ПДВ.

Якщо після цього нерезидент відмовляється платити, заборгованість стає сумнівною (створюється резерв: Дт 944 Кт 38), а безнадійною вона може бути визнана лише за наявності ознак, визначених пп. 14.1.11 ПКУ (зокрема, після спливу строку позовної давності). Сама лише письмова відмова нерезидента не робить заборгованість безнадійною для податкового обліку (див. ІПК ДПС від 01.06.2026 №3152/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК).

Висновки

• Невивезення ароматизатора унеможливлює ставку 0%. Передача товару в Україні для утилізації оподатковується ПДВ за базовою ставкою 20%;
• Оптимально узгодити в додатковій угоді, що раніше сплачена сума є остаточною ціною з урахуванням ПДВ (з оглядкою на правило мінбази за п. 188.1 ПКУ);
• Якщо договір не покладає на нерезидента обов'язку доплатити ПДВ, дебіторська заборгованість не створюється. Сума податку вираховується з доходу підприємства (Дт 702) або списується на інші операційні витрати (Дт 949), тому питання щодо безнадійної заборгованості та її критеріїв за пп. 14.1.11 ПКУ в обліку взагалі не постає.