Списання безнадійної кредиторки: чи коригувати податковий кредит з ПДВ? (аудіоверсія)

Ситуація зі списанням простроченої кредиторської заборгованості за отримані, але не оплачені товари чи послуги, є однією з найбільш дискусійних у взаємовідносинах між платниками податків та контролюючими органами. Основний конфлікт полягає у трактуванні статусу таких товарів після завершення строку позовної давності.

Позиція контролюючих органів

Державна податкова служба (ДПС) традиційно дотримується фіскального підходу. На думку податківців, якщо покупець не розрахувався за отримані активи протягом строку позовної давності, такі товари (послуги) фактично набувають статусу безоплатно отриманих. Оскільки факт придбання (у розумінні витрачання коштів) відсутній, фіскали стверджують, що право на податковий кредит, передбачене пп. 198.1 ПКУ, втрачається.

Для реалізації цієї логіки податківці вимагають від платників нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання (ПЗ) на підставі пп. 198.5 ПКУ. Вони аргументують це тим, що товари нібито починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю (оскільки за них не сплачено). Таку позицію читаємо, приміром, у роз’ясненні ЗІР, 101.24.

Технічно це виглядає так: платник має скласти зведену податкову накладну з типом причини «13» не пізніше останнього дня місяця, в якому заборгованість стала безнадійною, та зареєструвати її в ЄРПН.

Аргументи на користь платника (судова практика)

Попри тиск фіскалів, законодавство не містить прямої норми, яка б зобов’язувала коригувати ПДВ при списанні кредиторки. Стаття 192 ПКУ передбачає коригування лише у випадках повернення товарів або зміни їх вартості, чого в даній ситуації не відбувається. Більше того, товари були отримані в межах оплатного договору, і те, що оплата не відбулася, не змінює первинну суть операції на «дарування».

Верховний Суд у більшості випадків стає на бік бізнесу. Судді зазначають, що п. 198.5 ПКУ містить вичерпний перелік підстав для нарахування компенсуючих ПЗ, і списання безнадійної заборгованості до цього переліку не входить. Зокрема, така правова позиція викладена, приміром, у постанові ВС від 16.12.2025 у справі №380/4205/24. Суд наголошує: списання боргу не є операцією з постачання, а отже, не може бути об’єктом оподаткування ПДВ.

Проте варто зважати на поодинокі негативні рішення (наприклад, постанова ВС від 19.09.2024 у справі №826/7908/17), де суд розцінив списання боргу як зміну ціни до 0 грн, що, на його думку, вимагає коригування кредиту.

Особливості для імпорту та касового методу

Важливо пам’ятати про винятки. Якщо ви списуєте заборгованість перед нерезидентом за імпортовані товари, податковий кредит коригувати не потрібно навіть за логікою ДПС. Адже ПДВ при імпорті сплачується «живими» грошима на митниці, і ці кошти не повертаються платнику (див. ЗІР, 101.13).

Для платників на касовому методі ситуація інша: вони зазвичай не мають права на кредит до моменту оплати. Якщо ж кредит був відображений за першою подією (від постачальника-некасовика), податківці вимагають його «зняти» через механізм п. 198.5 ПКУ (див. ІПК ДПСУ від 27.10.2023 №3804/ІПК/99-00-21-03-02-06).

Приклад відображення в обліку

• Підприємство списує заборгованість за товар вартістю 180 000 грн (у т.ч. ПДВ — 30 000 грн).
• Списання заборгованості: Дт 631 — Кт 717 – 180 000 грн.
• Якщо вирішено дослухатися до ДПС (нарахування ПЗ): Дт 949 — Кт 641 – 30 000 грн.

Висновки

1. Податкові органи наполягають на нарахуванні компенсуючих зобов’язань з ПДВ при списанні неоплаченої кредиторської заборгованості, прирівнюючи такі товари до безоплатно отриманих.
2. Судова практика переважно підтримує платників податків, вказуючи на відсутність у ПКУ обов'язку коригувати податковий кредит у разі закінчення строку позовної давності за отриманими товарами.
3. При списанні заборгованості за імпортними товарами податковий кредит зберігається в повному обсязі, оскільки податок був фактично сплачений до бюджету під час митного оформлення.