Витрати, понесені працівником у закордонному відрядженні: чи відображаються у декларації з ПДВ?

Щодо придбання ПММ та запчаснин

Що стосується ПДВ, то щодо придбаного ПММ матиме місце так званий імпорт без ввезення, а отже, податкові зобов’язання у зв’язку із його придбанням та використанням за кордоном не виникнуть.

Що стосується запчастин, то скоріш за все відряджений працівник їх купує для ремонту авто. Якщо мова про окреме придбання запчастин, то імпорту як такого не буде, адже якщо запчастина встановлена на автомобіль, вона окремо не декларується (див. ст. 221 МКУ).

Якщо придбаються запчастини у складі придбання послуг із ремонту авто (тобто оформлення документів як надання послуг із ремонту, при наданні яких були використані відповідні матеріали), то згідно з пп. «г» пп. 186.2.1 ПКУ місцем постачання в цьому випадку буде місце фактичного постачання послуг з виконання ремонтних робіт. Тобто ремонтні роботи з рухомим майном за межами України не є об’єктом обкладення ПДВ. А отже, й такі послуги оминають ПДВ.

Якщо ж все-таки ввозиться на територію Україну товар у вигляду запчастини, то відповідно до підкатегорії 101.24 ресурсу «ЗІР», враховуючи, що при ввезенні на митну територію України товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, ПДВ не сплачувався, то підстав для відображення в розд. II «Податковий кредит» декларації обсягів придбання таких товарів не має.

Якщо ж вартість більша, то відповідно підприємство має подавати митну декларацію, й тут будуть загальні правила щодо сплати ПДВ при імпорті.

Щодо придбання послуг

Працівник у відряджені з точки зору цивільного законодавства є повіреним підприємства, який від імені підприємства і за його рахунок придбає послуги. А це означає, що відповідальним за нарахування ПДВ за послугами, отриманими від нерезидента, є підприємство, що відрядило працівника. Тому слід за отриманими послугами визначити місце їх надання.

Загалом місце надання послуг визначається за ст. 186 ПКУ. І більша частина витрат, які виникають під час закордонного відрядження, за пп. 186.4 ПКУ і пп. 185.1 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місце їх надання вважається за кордоном. Це стосується послуг з перевезення, проживання та решти послуг, крім зазначених у пп. 186.2-186.3 ПКУ. Якщо ж йдеться про послуги, зазначені в пп. 186.2-186.3 ПКУ, і місце їх надання визначено як митна територія України (наприклад, юридичні або консультаційні послуги вважаються наданими в країні, в якій зареєстровано замовника), у підприємства в звітному періоді складання авансового звіту виникає обов’язок визнати ПЗ і право на ПК з ПДВ (відповідно до пп. 190.2, ст. 208 ПКУ).

Що стосується послуг, вказаних у питанні, то, вважаємо, що послуги із платних доріг та, зокрема, автомобільних стоянок і паркувальних майданчиків, є, допоміжними послугами у транспортній діяльності, названі в пп. «а» пп. 186.2.1 ПКУ. Адже згідно з КВЕД-2010 клас 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту» включає, зокрема: функціонування доріг, мостів, тунелів, паркувальних майданчиків, платних автостоянок або гаражів, стоянок для велосипедів, зберігання житлових автофургонів і причепів у зимовий період.

Таким чином, згідно з пп. «а» пп. 186.2.1 ПКУ в питанні обкладення ПДВ потрібно орієнтуватися на місце їх фактичного постачання, тобто за межами України. Відповідно такі послуги взагалі оминають ПДВ-облік та ПДВ-декларацію, об’єкта для нарахування ПДВ не виникає.