Чи є ПДВ при списанні, заліку чи переведення боргу за роялті?

За загальним правилом, виплата винагороди (роялті) за ліцензійним договором у грошовій формі не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Однак, у випадках, коли розрахунки проводяться не грошовими коштами, або зобов'язання припиняються іншим шляхом, виникають питання щодо податкових наслідків.

Розглянемо детальніше, чи виникає ПДВ у таких ситуаціях: сплив термін позовної давності, відбулося прощення боргу, переведення боргу, взаємозалік та відступлення права вимоги. 

Сплив терміну позовної давності та прощення боргу. 

У випадку, коли заборгованість ліцензіата з виплати роялті списується у зв'язку зі спливом терміну позовної давності або за угодою про прощення боргу, то відповідно оплата грошовими коштами не передбачена.

Дивимось, що нам пропонує законодавець.

Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ, роялті – це будь-який платіж, у тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського та/або суміжних прав на користь організацій колективного управління відповідно до Закону №2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

До таких об’єктів, зокрема, належать:

• літературні, художні та наукові твори (включаючи комп’ютерні програми),
• інші записи на інформаційних носіях,
• відео- та аудіокасети, кінофільми, плівки для радіо- і телемовлення,
• програми організацій мовлення та інші аудіовізуальні твори,
• патентовані об’єкти,
• зареєстровані торговельні марки (знаки для товарів і послуг),
• об’єкти інтелектуальної власності на дизайн, креслення, моделі, формули, процеси,
• інформація про промисловий, комерційний або науковий досвід (ноу-хау).

Не вважаються роялті наступні платежі:

Платежі за використання комп’ютерних програм, якщо:

• їх використання обмежене функціональним призначенням;
• відтворення здійснюється лише в обсязі, необхідному для такого використання (тобто використання «кінцевим споживачем»).

Платежі за придбання копій (екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності (у тому числі в електронному вигляді):

• для функціонального використання або перепродажу.
• Платежі за придбання матеріальних носіїв, на яких втілено або зберігаються об’єкти права інтелектуальної власності, — для користування, володіння або розпорядження.

Платежі за передачу прав на об’єкти ІВ, якщо умови дозволяють:

• продаж або інше відчуження прав,
• оприлюднення (розголошення) секретних креслень, формул, процесів, ноу-хау — за винятком випадків, коли таке розголошення є обов’язковим згідно з законодавством України.

Платежі за право розповсюдження копій програмної продукції без права на їх відтворення або з обмеженням на відтворення лише для кінцевого споживання.

Відповідно до пп.196.1.6 ПКУ, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з виплати роялті у грошовій формі.

Таким чином, якщо ми можемо ідентифікувати платіж як роялті та оплата в грошовій формі, об’єкта оподаткування ПДВ немає.

При списанні боргу оплата у грошовій формі не відбувається, а безоплатне використання або надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності не відповідає визначенню, наведеному у пп. 14.1.225 ПКУ. Тоді ліцензіар не може застосувати пп.196.1.6 ПКУ і, відповідно, є об’єкт оподаткування ПДВ. 

Хто нараховує ПДВ в умовах взаємодії:

1. ліцензіар (резидент) -ліцензіат (резидент) – ліцензіар має нарахувати ПДВ. База оподаткування визначається відповідно до пп.188.1 ПКУ.

Відповідно до пп. «в» пп. 14.1.185 ПКУ, безоплатне надання послуг є постачанням послуг для цілей оподаткування ПДВ. За умови, що ліцензіар (резидент) - платник ПДВ, саме він буде нараховуватиме ПДВ.

2. ліцензіар (нерезидент) – ліцензіат (резидент) – ліцензіат (резидент) нарахує ПДВ. База оподаткування - звичайно ціна.

Місцем постачання надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований (пп. "а" пп. 186.3 ПКУ). За умовою місце постачання - Україна.

Резидент, який отримує такі послуги безоплатно, відповідно до пп. 180.2 ПКУ є особою, відповідальною за нарахування і сплату ПДВ до бюджету. Ставка ПДВ – 20% (пп. 208.2 ПКУ). База при безоплатному постачанні таких послуг - звичайна ціна послуг без урахування податку (пп.190.2 ПКУ). 

3. ліцензіар(резидент) – ліцензіат(нерезидент). Місце постачання послуг за межами території України, відповідно, ПДВ не нараховується (пп. "а" пп. 186.3 ПКУ).

Взаємозалік 

Проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ліцензіаром та ліцензіатом, де однією з вимог є сплата роялті, також розцінюється як негрошова форма розрахунків. Оскільки виплата роялті відбувається не грошовими коштами, а шляхом погашення іншого зобов'язання, пільга, передбачена пп.196.1.6 ПКУ, не застосовується. Нарахування ПДВ проводиться за принципом, наведеним в розділі вище про списання заборгованості. Ключовим є те, що для цілей оподаткування платіж розглядається не як роялті, а як надання послуги. 

Переведення боргу

Переведення боргу саме по собі не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки не відбувається постачання товарів чи послуг (пп. 14.1.255, пп. 185.1 ПКУ). Проте у випадку, коли зобов’язання стосується виплати роялті, важливо правильно кваліфікувати платіж.

Визначення «роялті» у ПКУ (пп. 14.1.225 ПКУ) не містить чіткої вимоги, хто саме має бути платником, проте є розшифровка - в тому числі «користувач». На думку консультанта, у випадку сплати третьою особою (не безпосереднім користувачем майнових прав) даний платіж для цілей оподаткування ПДВ буде трактовано не як роялті, а як оплату послуг. Це, своєю чергою, формує об’єкт оподаткування ПДВ і вимагає складання податкової накладної.

Аналогічну ситуацію ми бачимо і при відступлені права вимоги. Проте думка ДПС нам не відома. 

Таким чином, податкові наслідки при переведенні боргу за договорами роялті залежать від того, чи збережеться кваліфікація платежу як «роялті». В умовах невизначеності доцільно отримати індивідуальну податкову консультацію.

Висновки:

1) Виплата роялті у грошовій формі — незалежно від того, чи здійснюється вона резиденту чи нерезиденту — відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ. Однак важливо, щоб платіж відповідав визначенню «роялті» з пп. 14.1.225 ПКУ;

2) У випадках, коли оплата роялті не здійснюється грошима (наприклад, списання заборгованості у зв’язку зі спливом позовної давності, взаємозалік, прощення боргу), така операція не підпадає під пільгу, передбачену пп. 196.1.6 ПКУ і, відповідно, оподатковується ПДВ;

3) Переведення боргу чи відступлення права вимоги саме по собі не є об’єктом ПДВ, але якщо оплату роялті здійснює не сам користувач майнових прав, існує ризик перекваліфікації платежу у послугу з нарахуванням ПДВ. Тому з даного приводу доцільно отримати ІПК.