Лікарняний у самозайнятої особи: ПДФО, ВЗ та ЄСВ

ПДФО з допомоги по тимчасовій непрацездатності

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 20 Закону №1105 встановлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Зокрема, за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення як допомога по тимчасовій непрацездатності.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується ст. 178 ПКУ.

Згідно з пп. 178.3 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення, який виплачується фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включається до доходу фізособи, яка провадить незалежну професійну діяльність, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податків – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 165.1.1 ПКУ якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума страхових виплат, які отримує такий платник з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Водночас, слід зауважити, що винятки, передбачені пп. 165.1.1 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18%, визначену ст. 167 ПКУ, та ставку військового збору 1.5%, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності, нарахована (виплачена) особі, яка провадить незалежну професійну діяльність фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, є об’єктом оподаткування ПДФО та військовим збором, а фонд є податковим агентом щодо такого доходу.

Таким чином, Фонд, який виплачує допомогу по тимчасовій непрацездатності, зобов’язаний виконати функції податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету за рахунок таких осіб ПДФО та військовий збір і відобразити зазначену допомогу у формі №1ДФ.

Утримання ПДФО з допомоги по вагітності та пологах

Дохід у вигляді матеріального забезпечення, який виплачується фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включається до доходу особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податків фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб ПДФО регламентується розд. ІV ПКУ, відповідно до пп. 165.1.1 якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, сума допомоги по вагітності та пологах, сума страхових виплат, які отримує платник податку з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Разом з тим, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2. п. 16- 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Відповідно до пп. 163.1 ПКУ об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.

Ставка військового збору становить 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 - 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ (пп. 1.3 п. 16 - 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4. п. 16 - 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Пунктом 1.7 пп. 16 - 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розд. ІV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 ПКУ.

Таким чином, дохід, отриманий особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у вигляді допомоги по вагітності та пологах від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не оподатковується ПДФО та військовим збором.

Нарахування ЄСВ на лікарняні та допомогу по вагітності та пологах

Законом про ЄСВ визначено принципи збору та ведення обліку ЄСВ, платників ЄСВ, порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, розмір ЄСВ.

ФОП, в тому числі, ФОП - платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначені платниками ЄСВ відповідно до пп. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ.

Відповідно до п. 3 ч. 1  ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування ЄСВ для ФОП - платників ЄП є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ встановлено, що для ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. 

У разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

ФОП, в тому числі, ФОП - платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, виключені із переліку платників, які мають право на добровільну сплату ЄСВ.

Правове регулювання надання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та вагітністю та пологами здійснюється відповідно до норм Закону  №1105-XІV. Оскільки ФОП - платники ЄП визначають для себе базу нарахування ЄСВ самостійно, для ФОП на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а зазначені виплати не є доходом (прибутком), отриманим від такої діяльності, то обов’язок нараховувати і сплачувати ЄСВ з сум допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та по вагітності та пологах для таких осіб чинним законодавством не передбачений.