Відшкодування працівнику вартості туристичного ваучера: що з оподаткуванням?

Згідно з п. 170.9.1 ПКУ не є доходом платника податку - фізособи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме:

• на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
• оплата вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни);
• на найм інших жилих приміщень;
• оплата телефонних розмов;
• оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз);
• обов’язкове страхування;
• інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Окрім цього, до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізособи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, в розрахунку за кожен такий день.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 23 Закону №324 ваучер – форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до Закону №324.

При цьому, нещодавно податківці в ІПК від 12.12.2018 р. №5195/5/99-99-13-02-03-16/ІПК зазначали, що у разі, якщо оплата вартості проживання здійснюється відрядженою особою на користь посередника, який фактично не надає послуги з розміщення або проживання, то сума відшкодування таких витрат роботодавцем включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої відрядженої особи як додаткове благо та оподатковується на загальних підставах. Тобто і ПДФО за ставкою 18%, і військовим збором за ставкою 1,5%

Окрім роз’яснення ДФС варто звернути увагу, що п. 170.9.1 ПКУ в частині виключення з доходів фізосіб не містить таких витрат як витрати на туристичні послуги.

Таким чином, вважаємо, що сума компенсованих витрат працівнику за туристичним ваучером підлягає оподаткуванню ПДВ та ВЗ як додаткове благо.

Водночас, як було зазначено вище, підприємство може компенсувати працівнику добові за час перебування у відрядженні (підтвердженням яких є наказ про відрядження) без включення такої суми до доходу платника податку у межах, що встановлено у пп. «а» п. 170.9.1 ПКУ.

Відображення в ф. №1ДФ

Оскільки компенсована працівнику вартість ваучера підлягає оподаткуванню ПДФО та включається до його оподатковуваного доходу, то підприємство як податковий агент відображає суму доходу у розрахунку за формою №1ДФ з ознакою доходу 126 «Додаткове благо».