Сплата ПДФО з оренди землі не на той рахунок: як зарахувати кошти до правильного бюджету?

Так, завдяки змінам, внесеним до ст. 168 ПКУ Законом №2497, у статті з’явився новий пп. 168.4.9: «суми податку, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису)».

Ця норма діє з 15.08.2018 р.

Водночас до п. 176.2 ПКУ відповідні зміни внесено не було. Як і раніше, цей пункт передбачає, що податковий агент зобов’язаний  подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок за ф. №1ДФ, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юрособи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юрособа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

При цьому за пп. 14.1.30 ПКУ термін «відокремлені підрозділи»  для розділу IV ПКУ застосовується у визначенні ГКУ.

Згідно із ГКУ, суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юрособи. Але відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного держреєстру в порядку, визначеному законом (ст. 58 ГКУ).

Отже, якщо підприємство не створювало відокремленого підрозділу за місцем оренди земельних ділянок та не зазначала таку інформацію в ЄДР, на нашу думку, немає обов’язку подавати  окремого витягу за такий підрозділ за своїм місцезнаходженням та за місцезнаходженням орендованої земельної ділянки. Втім, щодо цього ще є час отримати індивідуальну податкову консультацію у ДФС відповідно до ст. 52-53 ПКУ. 

Щодо наслідків сплати податків не на той рахунок, органи ДФСУ зазвичай трактують це  як порушення з відповідними наслідками у вигляді фінансових санкцій (штрафу та пені). Про це свідчать, наприклад, листи ДФСУ від 20.11.15 р. №24785/6/99-99-10-03-02-15 та від 21.06.16 р. №13668/6/99-99-15-02-02-15.

Але судова практика інша. Усі сплачені податки і збори (обов’язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок — єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Платником податку хоча й помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано податки до бюджету, тобто обов’язок платника податків щодо сплати податків було виконано вчасно. При цьому кошти до платника не повернулись. Помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов’язання у визначений строк та як наслідок — для застосування штрафних санкцій. Інформація про одне з таких судових рішень було розміщено у «Віснику», а ми про це писали тут>>

Що ж робити з грошима, які зараховані на неправильний бюджетний рахунок? Спираючись на аргументацію, зазначену в згаданому судовому рішенні, можна подати лист до органів ДФС за місцезнаходженням земельних ділянок і за місцезнаходженням податкового агента із проханням провести перерахування цих коштів до відповідного бюджету.  А якщо таке перерахування не буде здійснено і податківці вимагатимуть сплати ПДФО до відповідного місцевого бюджету, та/або застосують до підприємства штрафні санкції за несплату ПДФО, такі дії або рішення податківців можна буде оскаржити у суді. 

Якщо суд прийме рішення не на користь податкового агента, помилково сплачені кошти можна буде повернути із бюджету і сплатити за правильними платіжними реквізитами.

Порядок їх повернення регламентовано ст. 43 ПКУ. Обов'язковою умовою для здійснення повернення помилково сплачених грошових зобов'язань є подання платником податків до податкової інспекції за місцем податкового обліку заяви у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку або ж на погашення грошового зобов'язання чи  податкового боргу з інших платежів. Заява про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань подається протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.