Нерезидент надає в користування торгову марку на товари українського підприємства: чи потрібно реєструвати договір в НБУ?

Бухоблік та податок на прибуток

Як видно із запитання, виплати засновнику – нерезиденту за використання торгової марки відповідають визначенню роялті у пп. 14.1.255 ПКУ та в п. 4 П(С)БО 15. 

Відповідно до пп. 5 та 8 П(С)БО 8 майнові авторські права, витрати на придбання яких визнаються роялті, не можуть вважатися нематеріальним активом, а тому їхня вартість, що сплачується автору, включається до витрат періоду, протягом якого їх понесено. Відповідно, ці витрати зменшують фінрезультат підприємства до оподаткування. Витрати відносяться до певних статей та рахунків в залежності від напрямку їх здійснення. У випадку використання торгової марки це будуть витрати на збут – рахунок 93.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають згідно з положеннями ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). При цьому для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінрезультату до оподаткування на всі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. III ПКУ. У тому числі й встановлені спеціально для виплати роялті на користь нерезидентів нормами пп. 140.5.6 ПКУ та пп. 140.5.7 ПКУ.

Якщо підприємство коригує фінрезультат до оподаткування, воно повинно звернути увагу на правила, за якими визначалася сума роялті. Адже норми пп. 140.5.6 ПКУ не застосовуються, якщо операція не є контрольованою та сума витрат на оплату роялті підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту про контрольовані операції. Тобто під час встановлення розміру платежів роялті потрібно застосовувати принципи «витягнутої руки» та довести це контролерам за потреби.

Також відповідно до пп. 140.5.7 ПКУ фінрезультат збільшується  на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь:

• нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам;
• нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України. У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов’язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку;
• нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є;
• особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу;
• юрособи, яка відповідно до цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в п. 136.1 ПКУ.

Якщо отримувач роялті не підпадає під жоден пункт, то фінрезультат не збільшується на суму роялті.

 Якщо засновник-нерезидент – фізособа

Роялті, що виплачуються нерезиденту-фізособі, оподатковуються ПДФО та військовим збором.  Фізособа – нерезидент, яка отримує доходи із джерела їх походження в Україні, є платником цих податків і зборів (пп. 162.1.2 ПКУ).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, пасивні доходи (пп. 164.2.8 ПКУ), до яких також належить і роялті (пп. 14.1.268 ПКУ).

Ставка ПДФО з роялті в загальному випадку становить 18 % згідно з пп. 167.5.1 ПКУ. При цьому якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ПКУ). Це підтверджує і ДФСУ (див. "ЗІР" у підкатегорії 103.03, питання «За якою ставкою підлягають оподаткуванню ПДФО доходи ФО - нерезидента у вигляді роялті?»).

Військового збір утримується за ставкою 1,5 % відповідно до п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Жодних винятків для виплати роялті на користь нерезидента не передбачено.

Для відображення доходу нерезидентів – фізосіб у формі №1ДФ потрібно,  щоб нерезидент особисто або через довірену особу отримав реєстраційний номер облікової картки платника податку (якщо його не було отримано раніше) відповідно до ст. 70 ПКУ. Відсутність такого номера не дасть можливості відобразити виплату роялті такому нерезиденту у ф. №1ДФ. Відсутність інформації про доходи нерезидентів у ф. №1ДФ тягне за собою накладення штрафних санкцій, передбачених п. 119.2 ПКУ. Крім того, до посадових осіб підприємства, які допустили порушення, застосовується адміністративний штраф, передбачений ст. 163-4 КУпАП (від 34 до 51 грн., а при повторному порушенні – від 51 до 85 грн.).

Для відображення доходів у вигляді роялті у ф. №1ДФ передбачено ознаку доходу "103".

Якщо засновник-нерезидент – юрособа

Відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ, резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження госпдіяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, за ставкою в розмірі 15% (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 ПКУ та пп. 141.4.11 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Серед доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, є і  роялті. Отже, при їх виплаті юрособам-нерезидентам потрібно буде утримати із суми роялті податок з доходів та сплатити його до бюджету. Такий податок зазначається у декларації з податку на прибуток резидента і є складовою узгодженої таким резидентом суми грошового зобов’язання перед бюджетом. Це означає, що невідображення суми такого податку в декларації резидента вважатиметься заниженням його грошового зобов’язання, а несплата або несвоєчасна сплата такого податку призведе до штрафних санкцій до самого резидента, який виплачує такий дохід!

Якщо виплачуються юрособі-нерезиденту роялті, то ставка податку на доходи становить:

1) 15% від суми роялті, якщо:

• між Україною та державою, в якій зареєстрований нерезидент, не укладено конвенції (угоди) про уникнення подвійного оподаткування;
• або нерезидент не надав  довідки, яка підтверджує, що він є резидентом країни, із якою Україна уклала конвенцію (угоду) про уникнення подвійного оподаткування (ст. 103 ПКУ);

2) ставка, вказана у конвенції (угоді) про уникнення подвійного оподаткування, якщо:

• між Україною та державою, в якій зареєстрований нерезидент, укладено конвенція (угода) про уникнення подвійного оподаткування;
• нерезидент надав  довідку, яка підтверджує, що він є резидентом країни, із якою Україна уклала Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування (ст. 103 ПКУ).

Не утримується податок на доходи в Україні і нерезидент сплачує податки у своїй державі, якщо:

• про це вказано у конвенції (угоді) про уникнення подвійного оподаткування;
• нерезидент надав  довідку, яка підтверджує, що він є резидентом країни, із якою Україна уклала конвенцію (угоду) про уникнення подвійного оподаткування (ст. 103 ПКУ).

ПДВ

Відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ  виплата роялті у грошовій формі не є об’єктом обкладення ПДВ. 

Документальне підтвердження витрат на виплату роялті можна здійснити за двома варіантами:

• класти акт про передання прав на використання торгової марки, в якому оговорити правила визначення суми роялті, та визнавати витрати на сплату роялті згідно цього акту з дати його складання. При закінченні використання торгової марки скласти зворотній акт та припинити визнавати витрати на сплату роялті з дати такого акта;
• щомісяця складати акти про використання права на торгову марку, на підставі яких визнавати витрати на сплату роялті в поточному місяці.

Реєструвати договір щодо надання прав на торгову марку в НБУ не потрібно.