Медичне страхування працівників: оподаткування з запізненням

Мета добровільного медичного страхування полягає у тому, щоб відшкодувати людині її витрати на оплату медичних послуг та підтримку здоров'я у доброму стані. Зрозуміло, що юридичні особи не можуть придбавати для себе поліс добровільного медичного страхування. Таким чином, медичне страхування здійснюється лише на користь фізичних осіб, зокрема, тих, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, що придбаває поліси.

У бухгалтерському обліку витрати на страхування найманих працівників відносяться до складу виробничих, адміністративних, збутових чи інших операційних витрат – залежно від сфери зайнятості кожного працівника на підприємстві (рахунки 23-94).

Зобов'язання щодо страхових платежів за договорами добровільного медичного страхування відображають на субрахунку 654.

Як правило, страхові платежі за договором добровільного медстрахування вносять одноразово з розрахунку річної суми страховки. Тому їх спочатку відображають на рахунку 39, а потім списують на рахунки відповідних витрат – рахунки 23-94.

Отже, якщо умовами договору передбачено сплату страхових платежів не поетапно протягом всього періоду страхування, а відразу однією сумою, то їх спочатку відносять на рахунок 39, а потім списують на витрати, наприклад, щокварталу (щомісячно) рівними частинами протягом дії договору страхування залежно від того, в якому підрозділі працює відповідний працівник. 

Згідно з пп. 164.2.16 ПКУ, вартість страхового поліса, придбаного підприємством для найманих працівників, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника.

Суми страхових платежів (страхових внесків), що сплачуються юридичною особою (роботодавцем) за договорами добровільного  медичного страхування працівників, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку — фізичної особи та оподатковуються ПДФО та військовим збором. Аналогічна думка зазначена в ІПК від 20.05.2019 р. №2249/10/26-15-13-06-12-ІПК.

Оскільки купівля страхового поліса — це, по суті, оплата підприємством страхових послуг, наданих фізичній особі, то вартість поліса — це дохід фізичної особи у негрошовій формі, тому цю вартість потрібно збільшити на коефіцієнт, який визначається за формулою, наведеною у п. 164.5 ПКУ (наразі він становить 1,21951) для ставки ПДФО 18%.

У формі №1ДФ дохід у вигляді сплаченого страхового поліса відображається з ознакою доходу «124». У графах 3а і 3 проставляється вартість полісу, а у графах 4а і 4 — сума нарахованого і сплаченого ПДФО відповідно.

Також, вартість страхування оподатковується військовим збором за ставкою 1,5%.

Внески підприємств на страхування не є базою нарахування ЄСВ відповідно до п. 2 розділу ІІ Переліку №1170 та п. 3.5 Інструкції №5.

З доходу працівників у вигляді медичної страховки ПДФО сплачується до бюджету протягом 3 банківських днів після дня нарахування такого податку (пп. 168.1.4 ПКУ).

Тобто, суми нарахованого податку сплачуються протягом трьох днів в місяці їх нарахування та відображаються у формі №1ДФ за той квартал, в який припадає місяць нарахування такого податку (в даному випадку - це ІІІ квартал (липень)).

Штраф передбачений пп. 127.1 ПКУ за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків податковим агентом (роботодавцем) не застосовуватиметься, оскільки ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) ПДФО самостійно виявлена роботодавцем при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пп. 169.4 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ.

Приклад. У квітні 2020 року підприємство уклало договір добровільного медстрахування на рік на користь працівника Іванова І.І. та сплатило страхові платежі авансом на рік у сумі 20 000 грн.