Відображаємо в обліку продаж нерухомості фізособі-засновнику

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦКУ власник майна має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Також власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Тож, оскільки законодавством не встановлено заборон щодо продажу майна підприємства своєму ж засновнику, то такий продаж здійснюється за загальними правилами.

Бухгалтерський облік. Тож, в бухгалтерському обліку з метою продажу нерухоме майно потрібно перевести із складу основних засобів до необоротних активів та групи вибуття, утримуваних для продажу. При цьому таке переведення може бути здійснено тільки у разі відповідності необоротного активу всім вимогам, встановленим п. 1 П(С)БО 27. 

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо: 

- економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

- вони готові до продажу у їх теперішньому стані;

- їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

- здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 27 необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. На необоротні активи, утримувані для продажу, у т.ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується. 

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Тобто доходом з точки зору ведення бухобліку є договірна ціна, яку визначено за договором продажу. В бухгалтерському обліку продаж нерухомості буде відображатися такими проведеннями: 

1) переведено нерухоме майно до складу необоротних активів, які визнані утримуваними для продажу: Д-т 131 К-т 103, Д-т 286 К-т 103;

2) визнано дохід та нараховано податкові зобов’язання з ПДВ від продажу такого активу: Д-т 377 К-т 712; Д-т 712 К-т 643 ПДВ;

3) списано собівартість необоротного активу, утриманого для продажу: Д-т 943 К-т 286;

Податок на прибуток. Як відомо, починаючи з 01.01.2015 року об’єкт оподаткування з податку на прибуток формується на підставі фінрезультату, визначеного за правилами П(С)БО та МСФЗ та скоригованого на відповідні податкові різниці (у разі їх застосування).

Якщо продавець має проводити коригування фінрезультату до оподаткування (відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ), то за правилами, встановленими ст. 138 ПКУ, такий фінрезультат:

- збільшується на суму залишкової вартості об'єкта ОЗ, визнану в бухобліку;

- зменшується на суму залишкової вартості об'єкта ОЗ, визначену з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

Розглянемо долю ПДВ. Насамперед зазначимо, що продаж необоротних активів прирівнюється до операції з постачання товарів. Тому відповідно до пп. 188.1 ПКУ базою оподаткування ПДВ операцій з постачання необоротних активів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Тож, коли договірна ціна рівна з балансовою вартістю, підприємство визнає податкові зобов’язання з ПДВ на рівні договірної вартості.